Я живу в селі і так сталося, що заміж я вийшла доволі пізно. Сімейне життя у мене не склалося, з чоловіком я невдовзі розлучилася і залишилася з маленьким сином на руках, зараз моєму синові вже 11 років, і він є гарною опорою для мене.
В селі особливих подруг у мене не було, хоча з усіма людьми я намагалася тримати приязні стосунки. Два роки тому, в наше село приїхала Катерина з двома синами. Її старшому хлопчику, Олегу, було стільки ж років, скільки і моєму синові. Хлопці вчилися в одному класі, а молодший, п’ятирічний Сашко, ще ходив в садочок.
Поселилася Катерина на одній вулиці зі мною, тому ми часто бачилися, і врешті здружилися, стали заходити в гості одна до одної. Наша дружба тривала два роки, а потім сталася подія, яка все змінила.
Мій син Артем хотів новий велосипед. Я, хоч і не працювала, але отримувала допомогу на дитину, та й квартиру здавала в місті, гроші були, але відразу віддати таку суму за транспорт для сина я не могла. Ми вирішили назбирати трохи, розмова була в березні, а вже на початку травня я з Артемком поїхала в місто за довгоочікуваною покупкою.
Син був дуже радий подарунку, він їздив по вулицях зранку до вечора. І, звичайно, з ним завжди був його друг Олег. Але у дитини не було велосипеда, і він просто спостерігав, як Артемко катається.
А якось мій син прийшов додому засмучений і повідомив мені, що через велосипед посварився з Олежиком. Що в них там було, я не допитувалася достеменно, бо вирішила, що не хочу втручатися в їх справи. Але ввечері прийшла Катерина. Я, як завжди, привітно усміхнулася подрузі, але сусідка явно була в настрої сваpитися. Вона почала говорити, що мій син обpазив її дитину, не дав велосипед, щоб той покатався, та ще й хизувався багатством.
Щось пояснити Катерина мені не дозволила, вона просто дуже голосно висловлювала своє обурення. У підсумку ми сильно посваpилися, адже колишня подруга почала кpичати привселюдно такі речі, про які не варто говорити. Вона пригадала всі плітки, якими я з нею довірливо ділилася в наші теплі вечори. При цьому біля нас вже зібралася чималенька юрба, серед якої я бачила обличчя тих, про кого самозабутньо пліткували з сусідкою.
Лaйка наша нічим не скінчилася, Катерина наговорила мені багато неприємних слів і пішла. На наступний день я помітила, як відношення людей в селі до мене різко змінилося. У магазині продавчиня вперше за багато років не привіталася зі мною, товари вона мало не кинула в мене, сусідки на вулиці не віталися і навіть не відповідали на мої вітання.
Вдома на мене чекав засмучений син. Він поскаржився, що хлопці на вулиці не хочуть з ним гратися, бо його мама пліткарка. Мені було неприємно бачити все, що відбувається. В чому я винна? У тому, що дружила не з тією людиною і дуже довірилася? Чи в тому, що можу своїй дитині купити велосипед, а вона ні?
Минуло два тижні, люди як і раніше не хотіли зі мною говорити, я часто бачила колишню подругу, яка щось нашіптувала жінкам села, показуючи рукою в мою сторону. Це тривало ціле літо. Син перестав виходити гуляти, і весь час допомагав мені по господарству.
Але потім все змінилося, і Катерина отримала по заслугам. Вона посварилася з однією зі своїх нових подруг, за звичкою розповідаючи всі плітки, які дізналася від цієї жінки. Ображена подруга не стала мовчки терпіти поведінку Катерини. Одним словом, Катерина на наступний день забрала своїх дітей і зникла з нашого життя.
Поступово люди в селі почали спілкуватися зі мною, розуміючи, що пліткують всі і не зі зла. Але я більше нікого так близько до себе не підпускала, зберігаючи з усіма жителями дистанцію. Я вже з Катериною переконалася, що не варто дуже близько підпускати до себе подруг.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.