fbpx
Життєві історії
Катерина нещодавно ходила до юриста, адже її сина не стало. Думала спадок якийсь залишився їй, але той сказав, що Василь все залишив своїй дружині, мовляв, не хвилюйтеся, у вас пенсія є, якось проживете. А Катерина засмутилася, бо добре знає, що Анна доглядати її не буде

Я вже навіть на днях і до юриста сама ходила, – розповідає 65-річна Ірина Михайлівна. – Він сказав мені, на жаль, не маю чим вас обнадіяти, ваш син все своє нерухоме майно переписав на свою дружину, тепер успадковувати нічого вам. Змиріться, каже, спробуйте поговорити з невісткою, єдиний варіант, що вона поділиться з вами чимось добровільно. Ага, поділиться така, як же. Вона просто сміється з цієї ситуації, що склалася. Ми з нею чужі люди, і з самого початку так було. А син – зрадник. Пустив свою рідну матір на старості років по світу.

Сина Катерини не стало недавно. Було йому тоді всього лише 40 років. В близько десяти років тому так само, на жаль, пішов і його батько, колишній чоловік Каті, з яким вони розлучилися давним-давно, коли їх син Василь вчився ще в початковій школі.

Незважаючи на те, що вони з чоловіком розлучилися, він залишився непоганим батьком для свого рідного сина Василя. Як би там не було, але він завжди цікавився його життям, допомагав синові в усьому, спілкувався з хлопцем і в дитинстві, і потім, коли той вже підріс.

Був він людина гарного статку, не бідував, допоміг Василеві і освіту гарну здобути, і на роботу хорошу влаштуватися, і квартиру йому хорошу купив. Ключ від новенької столичної двокімнатної квартири подарував своєму вже дорослому синові, коли той одружувався і вони грали весілля.

А потім його не стало, і Василь, як єдиний син, отримав дуже хороший спадок від свого батька, навіть незважаючи на те, що поділив його з другою дружиною свого рідного тата.

Василеві дісталася ще одна дуже хороша та простора однокімнатна квартира і добротна велика дача, а точніше кажучи, заміський будинок з усіма зручностями, де можна було б, в принципі, жити і взимку, і влітку. Ось так, батько заповів синові хорошу нерухомість, чим добре забезпечив його майбутнє життя.

Всі останні роки Василь дуже добре допомагав своїй матері в усьому – давав щомісяця їй чималу суму грошей, крім того, Катерина фактично царювала на дачі колишнього чоловіка, з задоволенням вирощувала там щось на земельній ділянці, садила овочі, квіти та зелень.

Василь проти перебування рідної матері там не заперечував ніколи. Сам він дуже багато працював, їздити на свою дачу йому було зовсім ніколи, а його дружина Анна з дітьми проводити час в заміському будинку без чоловіка не бачила сенсу, не подобалося їм жити там.

Тим більше, там з травня по жовтень сиділа сама Катерина, а відносини у неї і Анни не склалися з самого початку.

– Занадто вона вже гарненька! – сказала свекруха після першого ж дня знайомства. – Доброї та господарської дружини з такої жінки не вийде. Буде інших собі шукати постійно, на неї усі задивлятимуться. Синові щастя з такою ніколи не буде, воно й з першого разу все зрозуміло.

Крім того, Анна була приїжджою: батьки її жили в далекому маленькому селі, виховували ще трьох дітей, і дочці своїй допомогти абсолютно нічим не могли. Катерина все ніяк не могла позбутися думки, що Анна і вся її родина в цих стосунках з її сином, мають лише корисливі наміри, адже вони люди забезпечені, а син її – чоловік працьовитий і перспективний і Анна це добре зрозуміла.

– Знаємо ми цих, багатодітних сімей з села, – стояла на своєму і була впевнена Катерина. – Їм аби прилаштуватися добре в місті, а тут ще й у самій столиці так їй пощастило! Не встигнеш озирнутися, як вся її сімейка буде тут.

Загалом, весілля чина з Анною Катерина дуже не хотіла.

Щиро кажучи, сам Василь був просто засмучений від поведінки матері – такого не очікував від найріднішої людини, і зробив все, щоб Анна і Катерина якомога менше спілкувалися. Так що говорити щось про Анну і бути нею незадоволеною Катерина могла тільки на віддалі.

За 12 років шлюбу у Василя і Анни народилося двоє дітей, але навіть цей факт не примирив матір з невісткою. Онуки їй особливо не були цікаві в принципі. Поки діти були маленькими, Василь привозив їх в гості до бабусі на годинку раз в два-три місяці. Але поступово ці візити, непотрібні жодної зі сторін, зійшли нанівець і бачилися вони дуже рідко.

Анна з дітьми та Катерина жили кожна сама по собі і ніяк не спілкувалися. Василь регулярно продовжував відправляти матері гроші, час від часу заїжджав в гості, допоміг зробити ремонт в квартирі, щовесни сам возив її з речами на дачу, а щоосені – назад в місто відвозив з її майном і урожаєм. Відправляв маму на відпочинок, санаторій, вирішував всі її життєві проблеми та труднощі.

А потім Василь, несподівано для всіх, занедужав – все якось відразу. Втім, можливо, довгий час він просто не звертав уваги на себе. І коли почали шукати, робити щось було пізно. Останні тижні Василь був в стаціонарі, куди до нього їздили і мати, і дружина.

А після прощання Катерина дізналася, що успадковувати їй від її рідного сина зовсім нічого: все своє майно син переписав на дружину. Дачу, дві квартири, дорогий автомобіль, гараж, великий рахунок в банку.

У немолодої матері тепер тільки пенсія і двокімнатна квартира, і як на самоті і без будь-якої допомоги вона буде жити на старості років, вона навіть гадки немає. Зрозуміло, що Анна допомагати їй не буде, та й онуки теж.

І заслужено, сама винна? Син правий був, прийняв вірне рішення, адже самотній жінці з двома дітьми непросто жити зараз? Або Василь вчинив неправильно, міг би і матері на старість хоч щось залишити, щоб вона не бідувала, а могла хоча б собі елементарні харчі купити, адже вона залишилася зовсім одна?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page