fbpx

Катерина, хоча й жила в селі, їздила до батьків і у всьому їм допомагала. Але коли тата з мамою не стало, її сестра сказала, що батьківська квартира належить і їй, забравши половину. Чоловік Катерини дуже ображався потім на дружину. Іван сказав дружині: – Щоб я ніколи не чув більше про неї! З сестрою жінка бачилася потайки кілька разів на рік, телефонувала так, щоб про це не дізнався чоловік. А потім смуток оселився в хаті Катерини

Катерина була пізньою дитиною у своїй сім’ї. Вона всі роки росла в тіні своєї старшої сестри Ірини, яку їй постійно ставили в приклад батьки та родина. Та й діставалося більше матеріальних благ Ірині, адже вона старша, Ірина швидше пішла жити окремо від батьків і більше потребувала грошової підтримки.

Вважалося, що раз Катерина живе з батьками, то їй легше в усьому, адже вона не одна. Дівчинка не ображалася, думаючи так само, адже і вона дуже любила свою старшу сестру Ірину. Батьки з роками старіли, але Ірина не дуже помічала це, або не хотіла помічати, зате Катерина зовсім рано відчула відповідальність за їхнє здоров’я і спокій, вона в усьому їм допомагала, завжди була поруч, коли вони того потребували.

Катя вийшла заміж за Івана, він був значно старший за неї. Іван у сім’ї був головним, так склалося у їхньому житті, а Катерина була тихою та покірною, в усьому слухалася свого чоловіка. Вони жили в приватному сільському будинку. Іван працював водієм, дружина займалася будинком і городом, після довгоочікуваного народження сина Степанка – ще й вихованням єдиної дитини.

Але як і раніше вона опікувалася батьків, регулярно приїжджаючи в місто, готувала, прибирала, продукти з села привозила. А от Ірина завжди була незалежна і не балувала батька з матір’ю особливою увагою та допомогою.

Вони вже давно звикли до подібних відносин, і вважали, що дочка дуже зайнята, щоб докучати їй зайвий раз будь-якими проханнями, турбувати її батьки не хотіли. А коли у Ірини не склалося з чоловіком і вона розлучилася, її вже стали жаліти всією сім’єю, адже їй довелося ростити свого сина одній.

Тим часом Катерині теж жилося дуже солодко, тому що у чоловіка постійно боліла спина і він з великими труднощами працював водієм, часто брав лікарняний. Але таке враження, що проблем меншої доньки батьки ніколи й не помічали.

Через це, що чоловік працював менше, жінці довелося влаштуватися на роботу. Не маючи освіти і спеціальності, вона могла розраховувати тільки на посаду домробітниці у заможних господарів. Але вона не сумувала, її турботи і доброти вистачало на всіх рідних.

Але роки минали і незабаром пішли в світ інший мати та батько, а Катерина немов втратила опору в житті. Єдиною людиною, що зв’язує її з батьками і минулим життям залишилася сестра, на яку вона і перенесла все нерозтрачене тепло і увагу.

І, хоча Іван сварився за це з дружиною, постійно доводячи їй, що Ірина вчинила підло, незаслужено відібравши у них частину квартири батьків, Катерина виправдовувалася за сестру, ставала на її бік.

– Ну чому ж підло, якщо їй це належить по праву?

– А просто по совісті вона не могла зробити, хоча б із вдячності за те, що ти доглядала і за її мамою та татом щодня так багато років?

– Але ж вони і мої мама і тато, – пояснювала чоловікові дружина. – Як я могла вчинити інакше?

– Та знаю я, що ти мати Тереза, але ж не до такої ж міри наївною та доброю варто бути! – гарячкував чоловік, – Щоб я ніколи не чув більше про неї!

Катерина ніколи не перечила Іванові, але зовсім не тримала при цьому зла на свою близьку родичку, брала діяльну участь в її житті, як могла, допомагала племіннику і його сім’ї.

З сестрою вона бачилася потайки кілька разів на рік, телефонувала так, щоб про це не дізнався чоловік, який не міг пробачити Ірину, хоча і минуло вже багато років з тих часів.

А от Ірина теж не любила Івана, вона постійно налаштовувала сестру проти чоловіка. Навіть коли він захворів, то Ірина не змінила своєї думки. Вона не розуміла і того, що приносить зайвий смуток сестрі, яка бореться за здоров’я чоловіка.

А потім у Степана, єдиного сина Катерини та Івана, який на той час повернувся з армії і збирався одружуватися, виявили проблеми зі здоров’ям. Потрібні були чималі гроші.

Катерина вперше за все життя була в розпачі, але не просила допомоги ні у кого. Покладаючись тільки на Божу допомогу, вона невпинно плакала і ревно молилася.

Син Ірини, дізнавшись недобрі новини про свого брата, зважився на серйозну розмову з матір’ю.

– Мамо, ми повинні допомогти тітці Катерині!

– Так що ми можемо зробити для неї? Це їхні проблеми, їм і вирішувати. У неї чоловік є, врешті-решт, вона не самотня, як я!

– Як ти можеш таке говорити? Хіба ти не вважаєш себе зобов’язаною їй за все, що сталося за ці роки, скільки вона тобі допомогла в житті?

– Нікому я нічого не зобов’язана. Вона допомогла тобі, але ти ж віддаси все.

– Так, віддам, і саме зараз, хоч і доведеться зайняти трохи грошей у друзів. А тобі раджу віддати те, що не належить тобі. Ті гроші, заради яких судилася з рідною сестрою, ти повинна повернути їй!

– Ще чого! Я поклала їх у банк під відсотки. Ти ж знаєш, що я хочу з часом побудувати будиночок на дачі. Я так мріяла про це!

– Мамо, я обіцяю, що збудую цей будинок сам, але тільки не такою ціною! У тебе тільки й ти одна на думці, про інших ти взагалі не думаєш! Будь ти хоч раз людиною! В цьому випадку ти не маєш права відвернутися від сестри, обнявшись зі своїми грошима! Я не прощу тобі цього ніколи! Адже це найрідніша для мене і тебе людина!

– Роби як знаєш! – махнула роздратовано рукою Ірина.

Степанові допомогли вчасно, і він пішов на поправку. Через рік одружився, потім у молодих народився синочок.

А Катерина, як тільки побачить свою рідну сестру, не втомлюється дякувати Ірині і розповідає всім про її чудодійну допомогу та підтримку.

Ірина при цьому сильно ніяковіє.

– Ну а як же інакше я могла вчинити?! – на її очі навертаються сльози, – Я готова все віддати заради своєї сестри, адже ти, Катю, – моя єдина рідна душа!

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page