На Великдень до усіх сусідів з’їжджалися діти, в цей день Катерина намагалася не виходити на вулицю, не хотіла бачити щасливих батьків і турботливих дітей, бо її поріг вже багато років не переступали найрідніші люди, а все тому, що вона колись сама відвернулася від своїх близьких.
Катерина жила з сестрою Оксаною у батьківській хаті, коли ще була разом з ними мама. Їй в житті не пощастило, заміж вона так і не вийшла. Життя підготувало для неї зовсім іншу жіночу долю, та тоді жінка ще навіть не здогадувалася про це.
А от Оксана ще зовсім молодою вийшла заміж і пішла жити в невістки.
Та жилося там Оксані не дуже добре. Хоча жінка мала двоє діток, та ні батьки чоловіка, ні чоловік її не розуміли її і не підтримували зовсім в житті абсолютно нічим.
Чоловік Оксани з ранку до вечора на роботі був, а коли приходив додому, то постійно хотів смачно поїсти і переодягтися щодня в чистий одяг. А сама Оксана в цей час з ранку до вечора з дітьми сиділа, по господарству поралася, ще й город встигала обробити, не до чоловіка їй було зовсім вже. Щодня від втоми ледве ноги носила.
У Оксани все зі свекрухою було окремо, мати чоловіка навіть дітей ніколи Оксани не нагодує, бо вважає, що це все має робити матір.
Коли не стало мами, то Катерина залишилася жити в хаті сама.
А згодом до неї перебралася з дітьми і сама Оксана, бо не могла вже жити спокійно в хаті батьків свого чоловіка, та й чоловік зовсім відвернувся від неї.
Та, на жаль, за свекруху тепер Оксані стала рідна сестра. Вона постійно дорікала їй, що поки вона матір доглядала, то сестра в свекрухи відсиджувалася, а тепер повернулася на все готове і живе тут з дітьми, ще й пів хати хоче.
Катерина дуже незлюбила ні сестри, ні дітей її, тримала на них велику образу. Та подітися Оксані, на жаль, було нікуди, жити потрібно ж десь з дітками малими. Так і зосталася в материній хаті жити з дітьми у найменшій кімнаті, а сама пішла працювати в колгосп.
Катерина вділила сестрі маленький кусок землі на городі, під старим горіхом, де ніколи нічого не росло. Та сестра ретельно прополювала, поливала, дітки допомагали поратися на городі, граючись біля мами. А восени, коли в Оксани була краща картопля, то Катерина зовсім розізлилася, говорила, що сестра ще щось знає, урожай її забрала.
Та Оксані в житті все ж пощастило гарно. До них на заробітки приїхав тракторист з сусіднього сила, придився на молоду працьовиту жіночку, побачив, що вона ще й має гарну вроду, добра та й молода ще і покликав її заміж.
Поїхала тоді Оксана з дітками в сусіднє село, до чоловіка жити. Петро був дуже гарним господарем, сам виховував сина, коли дружини не стало. Зажили вони великою і дружньою сім’єю.
Катерина зразу дуже раділа, що хата їй зосталася, а сестри з дітьми більше немає.
Та роки минали все швидше, тепер її нічого не радує. І пішла б до сестри, приріднилася, та гордість не дозволяє це зробити.
А Оксана живе щасливо, про сестру не згадує, хоче забути те своє життя, як недобрий сон. Ні хати батьківської, нічого не хоче, вона з чоловіком самі поставлять своїх діток на ноги. Хоч у неї немає доброї родини, зате тепер є найкраща сім’я та дбайливий і люблячий чоловік.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – idealdomik.
