Катерина білила хату, підмащувала дерева. Сьогодні приїде її Дмитро, якого вона не бачила більше 30 років. Не знала сміятися чи сумувати, дуже шкода цих втрачених років, але душа радіє, що хоч старість вони доживатимуть разом.
Багато років Катерина щиро покохала Дмитра, а він і сам душі у ній не чув. А коли пішов сватати наречену, то батьки категорично відмовилися від такого зятя, бо її сім’я була заможною, по тодішними сільським міркам, мала велике господарство, а у Дмитра нічого за душею немає, нащо такий їм родич.
Дмитро сприйняв це боляче, і відтоді поїхав з села.
За ці роки Катя так і не вийшла заміж, залишилася сама, батьків вже й немає її. Ще багато років тому чула, що Дмитро одружився, тому шукати його перестала.
А нещодавно до неї прийшов великий лист, писав її коханий.
Дмитро пояснював, що після того, як поїхав з села, знайшов роботу у місті. Там став зустрічатися з дівчиною, а потім дізнався, що вона чекає дитину, так вийшло, таке життя. Дмитро завжди був порядною людиною, тому одружився відразу. Після того в село не повертався, не знав, як глянути Катерині в очі, хоча все життя кохав лише її і його дружина добре знала, але хотіла батька для дитини.
А пів року тому дружини Дмитра не стало, перед тим, як піти, вона просила чоловіка знайти Катерину, бо життя коротке, не потрібно йому відмовлятися від свого щастя і син батька зрозумів.
Дмитро сказав, що знає, що Катерина й досі сама, заміж так і не вийшла. Сказав, щоб зустрічала його в неділю, він приїде не сам, завітає з сином.
На вулиці весна, промінчики сонця гріють руки Катерини, які білять хатину, а думки про Дмитра гріють душу. Таки дочекалася вона свого жіночого щастя, хоч і на схилі літ.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ibud.