fbpx
Життєві історії
Іванці місяць тому зателефонувала бабуся, стала просити, щоб вона доглядала за нею. Чоловік Іванки сказав, щоб бабусі допомагати в них грошей немає, можна продати її трикімнатну квартиру, а купити дві однокімнатні. Разом вирішили і пішли до бабусі шукати документи

Так вийшло, що в нашої бабусі тільки й родичів залишилося, що я та сестра: тата нашого, її рідного сина, вже немає, а з невісткою відносини у них відразу не склалися! – розповідає 33-річна Іванка. – Старенькій зараз виповнилося 76 років виповнилося, ну, важко вже їй одній, зрозуміло. Ми з чоловіком допомогти особливо не можемо їй нічим – у нас маленька дитина, великий кредит, та й живемо ми далеко від неї. Грошей немає, і фізично теж не наїздишся у таку далеку дорогу: дорого і часу багато йде. А ось моя сестра орендує квартиру на окраїні столиці, недалеко від нашої бабусі. У свій час все поруч з нею крутилася, допомагати навіть спочатку бралася, а потім вони посперечалися і вона, таке враження, що забула дорогу до старенької. Бабуся тепер дзвонить мені постійно, плаче. Не справляюся вже я зараз одна, каже.

З молодшою ​​сестрою Юлею добрих відносин у Іванки немає, і що там сталося між нею і бабусею, достеменно невідомо, адже й бабуся добре нічого пояснити не може, нічого не зрозуміло.

– Бабуся, треба сказати, теж не ангел за своїм характером і мене, вона має дуже непростий характер, – пояснює Іванка. – Особливо зараз, на старості років, і чим далі, тим гірше. Швидко дратується, нового нічого не сприймає, обожнює повчати усіх кого не лінь, як треба жити і хто що має робити. Мабуть, і до Юлі стала лізти з порадами своїми, як завжди вона робить з усіма. Їй не подобається, що вона в 28 років живе з хлопцем, заміж не виходить й досі та дітей у неї немає. Ось, мабуть, щоб це не слухати, Юлія і перестала ходити до бабусі, хоча до цього вони добре наче з нею спілкувалися.

Зі здоров’ям у бабусі, Галини Романівни, останнім часом справи не дуже хороші. Статура у неї велика, ходити їй важко. До старих проблем з самопочуттям, тепер додалися і нові.

Звичайно, їй потрібна допомога, а найголовніше – грошей побільше б. Ліки коштують недешево. Продукти дорожчають, і за пенсію Галина Романівна може придбати далеко не все, що їй потрібно.

– Я чоловікові своєму кажу, їй би тисяч 2-3 тисячі гривень ще щомісяця додати, на харчування та ліки, було б дуже добре, але де їх взяти! – розповідає Іванка. – А чоловік мені відповідає: так ваша бабуся – не бідна людина далеко. У неї, каже, хороша трикімнатна квартира в хорошому районі столиці знаходиться. Нехай продасть свою квартиру і купить дві менші. В одній квартирі вона буде жити, іншу здасть в оренду, ось і вийде надбавка до пенсії хороша, за ці гроші вона й буде.

Ідея, звичайно, хороша: маленьку квартиру і прибирати легше, і пересуватися по ній, комунальні менші будуть приходити. Трикімнатна квартира бабусі, звичайно, вже давно не потрібна. У дальній кімнаті вона не буває тижнями. Але як піднести таку ідею Галині Романівні?

– Так просто так і сказати їй! – знизував плечима чоловік. – Мовляв, є ось такий дуже хороший варіант, який вирішить усі ваші питання, він дасть хороші плюси. Ні, так ні, господар – пан. Так – ну і добре, з продажем-купівлею ми допоможемо, у мене друг – ріелтор хороший дуже, та ти його знаєш. Чого сумніватися їй, адже ми ж собі нічого не просимо, влаштовуємо все, як краще для бабусі. Нашої вигоди в цьому розміні немає. Ну хочеш, я сам з нею поговорю?

Іванка все-таки взяла цю непросту розмову на себе, вирішила сама поговорити з бабусею. Чесно кажучи, думала, що бабуся буде відмовлятися, але та несподівано відразу погодилася.

– Ми залізли з нею разом в інтернет, показали, скільки така квартира, як у неї, коштує, що за ці гроші можна купити, – розповідає Іванка. – Виявилося – дві дуже хороші однокімнатні квартири можна придбати за гроші, які можна отримати за бабусину квартиру. Вона мовчить, погоджується. Чоловік каже, я тоді Гришка, ріелтора, покличу на понеділок, нехай подивиться все, допоможе зорієнтуватися в цінах. Бабуся киває – так, клич!

У найближчий понеділок в квартиру до бабусі прийшов ріелтор, все скрізь уважно оглянув, узгодили усі разом ціну, за яку квартиру виставлять на продаж.

– А можу я подивитися документи на квартиру? – раптом запитав ріелтор Гришко.

– Так там все в порядку! – махнув рукою чоловік Іванки. – Бабуся – єдиний власник цієї квартири, прописана в квартирі одна, неповнолітніх немає.

– І все-таки, хотілося б поглянути на документи на квартиру, щоб бути спокійному, адже це моя робота! – Не зупинявся Гришко. – Хіба мало, раптом щось втрачено, відновлювати доведеться. Підготуємо зараз, поки час є, без поспіху, щоб все було добре.

– Галино Романівно, а де у вас документи на квартиру? – запитав чоловік Іванки бабусю дружини.

І та стала говорити щось незрозуміле, щось пояснювати. Відправила їх шукати папку з документами спочатку в одне місце, потім в інше.

– І так по-справжньому дивується – і що, мовляв, в комоді теж немає? А ви усі гарно дивилися, в першому ящику? – розповідає Іванка. – А потім каже – ну, може, це їх Юля взяла документи на квартиру. Я їй – бабусю, ну не вигадуй, навіщо Юлі документи на твою квартиру? Згадуй, де вони можуть бути. А вона – ні, точно вона брала, коли ми з нею дарчу оформляти їздили. Я навіть не зрозуміла спочатку нічого – яку ще дарчу? А Гришко каже – так, ось з цього місця докладніше. Ви квартиру другий внучці подарували? А вона – так, подарувала, і що? У Іванки є квартира! А у Юлі – нічого немає! Їй заміж виходити треба, дитинку народжувати! Гришко каже – ну ось, а що ж ви мені голову морочите тоді? Я до вас їхав, витрачав свій день – про життя поговорити, чи що?

Іванка і її чоловік, треба сказати, в нітрохи не меншому обуренні, ніж знайомий ріелтор.

– Прекрасно виходить: Юля забрала квартиру собі і зникла з життя своєї бабусі, – сердиться Іванка. – А бабуся взагалі щось незрозуміле розповідає, типу вона нічого не розуміє, чому ми всі незадоволені. Нам ні слова, ні пів слова, якби не затіяли з цим обміном, так і не знали б нічого про їх вчинок. Чоловік каже, так може, бабуся не зрозуміла, що зробила? Я кажу – все вона зрозуміла! Хотіла квартиру молодшої внучці подарувати, щоб та діток народила, у нас же з тобою житло є, кредит взяли, ну і що! Ну, раз так, нехай тепер, якщо що, Юлі своїй і дзвонить.

Іванка вирішила, що “після такого” допомагати бабусі вона більше не буде.

– Нехай допомагає той, хто квартиру бабусі собі забрав! – твердить вона. – Незрозумілий тільки спектакль із запрошенням ріелтора. Гришкові, мабуть, не звикати, це його робота. А ми якось переживемо це і забудемо. А бабусі своїй я допомагати більше ніколи не буду, нехай до Юля лише звертається.

Після того бабуся на Іванку образилася, усім знайомим розповідає, яка вона невдячна онучка, ось так просто відвернулася від неї на старості років, бо їй лише квартира потрібна.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page