fbpx
Життєві історії
Іванка повідомила матері, що вони з чоловіком вирішили жити окремо. Люба запитала, куди вони збираються переїхати, на що донька відповіла, що хоче, щоб мама розміняла цю квартиру на дві однокімнатні

Останні кілька років у Люби була одна лише мрія – налагодити стосунки з донькою. Іванка не спілкувалася з матір’ю десять років, відтоді, як Люба відмовилася розмінювати свою квартиру. А коли почула, що мама заміж зібралася, то сказала, що відтепер доньки у неї немає.

Любі на той час було 45 років. Вдовою вона стала, коли доньці було всього шість років. Відтоді ростила Іванку сама. Добре, що хоч квартира була у неї велика, трикімнатна, чоловік її отримав від заводу, на якому працював. Зарплати Люби ледве вистачало, щоб оплати комуналку, купити продукти, забезпечити доньку найнеобхіднішим.

Але вона впоралася, дочка закінчила школу, поступила в університет, а після закінчення – вийшла заміж і привела зятя додому. Люба була тільки рада – прийняла дітей у себе, виділила їм найбільшу кімнату, мріяла, що скоро буде внуків няньчити. Сама за комуналку платила, продукти купувала, готувала, прибирала, аби лише у дітей було більше вільного часу для відпочинку.

Одного разу Іванка сказала, що має до неї розмову, попросила присісти і повідомила, що вони з чоловіком вирішили жити окремо. Люба запитала, куди вони збираються переїхати, на що донька відповіла, що хоче, щоб мама розміняла цю квартиру на дві однокімнатні.

Продати цю квартиру Люба не захотіла, запропонувала і далі жити разом. З часом підуть діти, донька і так захоче розширюватися, бо ж одна кімната – не діло. Продати трикімнатну квартиру майже в центрі міста – не важко, але як потім купити щось більше? Люба доньці відмовила, та зібрала речі і пішла на знімне житло.

На роботі Люба розповіла своєму співробітнику про проблеми в її родині, Василь давно був вдівцем, сам виховував доньку. Намагався як міг заспокоїти Любу, вона давно йому щиро подобалася. А якось Василь наважився зробити Любі пропозицію, вона довго думала, а потім погодилася. Іванка маму навіть не привітала. Відтоді вони не спілкувалися.

Минуло 10 років. Люба з Василем жили добре, часто їздили в село до доньки Василя, допомагали їй по господарству. Наталя будинок будувала, Василь часто був на будові, керував проектом. А коли будинок був готовий, Наталя сказала, що хоче, щоб батько жив з ними. Василь відмовився, мовляв, куди ж він тепер без Люби, але донька його заспокоїла, що переїдуть вони разом, бо її діти за цей час дуже полюбили бабусю Любу.

Після довгих роздумів Люба набрала доньку, сказала, що з початку наступного місяця їхня квартира буде вільна, то ж якщо вона має бажання – може переїжджати туди. Іванка дуже зраділа, почала дякувати мамі. Розповіла, що в неї є двоє дітей, живуть вони і досі на знімній квартирі, вона зараз в декреті, працює один чоловік.

Відколи Іванка переїхала в квартиру, стосунки з матір’ю відразу налагодилися. Вона часто з дітьми приїжджала до матері в село. Адже тепер вони з Наталкою майже сестри, одна велика родина…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page