Складні сімейні стосунки…

У мене в сім’ї склалася дуже неоднозначна ситуація – Іван, брат чоловіка унадився до нас позичати гроші. Начебто, і зарплата у нього більша, ніж у мого чоловіка, а все скаржиться, що грошей немає. За півтора року тисяч 15 напозичав. Вчора прийшов черговий раз «в борг» просити, але отримав відмову. За матеріалами

Пішов він від нас, сильно образившись. Але нас з чоловіком теж можна зрозуміти – у нас дитина і кредит на квартиру, і гроші, які Ваня постійно позичає і не віддає, нам би дуже пригодилися.

Через годину після цього прийшла свекруха з Лідою, дружиною Вані. Не встигла я відкрити двері, як вони з порога накинулися на мене зі звинуваченнями:

Мало тобі одного мого сина оббирати, ще й за другого взялася?

– Вам в борг давали, а не назовсім гроші подарували. Не хочете по-доброму борги віддавати, заберемо технікою. А то ноутбуки вони собі купують, а Вані повернути нічого не можуть.

Ліда по-хазяйськи зайшла в кімнату і вихопила ноутбук, який чоловік купив для того, щоб брати роботу додому, прямо з-під носа мого чоловіка.

– Лідо, що ти робиш? – обурився чоловік.

– Повертаю собі гроші, мені дитину годувати нічим. Документи давай, я його продам і частина боргу вам спишу? – злобно пробурмотіла Ліда.

Поки чоловік намагався відібрати техніку від Ліди, свекруха мене відчитувала:

– Мало тобі одного мого сина оббирати, ще й за другого взялася! Безсоромна. У нього дружина і дитина, а він все зароблене до вас відносить. Все тобі мало, хапуга!

Моєму здивуванню не було меж: адже все з точністю навпаки – це Ваня постійно клянчить, прикриваючись голодною дитиною.

– Брехати – це у вас з Ванею сімейне! – сплюнула я і повернулася до чоловіка. – Сам розбирайся з цими ненормальними.

Я пішла в кімнату і зачинила за собою двері. Цей балаган мене не стосується. Хоча, бажання повернутися і вигнати їх з мого дому, не покидало.

Відносини зі свекрухою у нас були нормальні, поки я не зрозуміла, що чекаю дитину. Тоді вона спочатку намагалася мене умовити не народжувати, а потім, почувши категоричну відмову, почала вити і нести всяку нісенітницю.

Я тоді розвернулася і пішла. Вислуховувати її маразм не було ніякого бажання. Любимо ми один одного, не любимо – їй яке діло? Так навіть якщо ми вирішимо жити шведською сім’єю – її це не стосується!

Сина мого вона не злюбила з першого погляду. Окинувши крихітний згорток своїм чіпким поглядом, вона винесла вердикт:

– Нагуляла! Не наша порода! Зовсім на нас не схожий! – розвернулася і пішла.

А потім Ваня одружився з Лідою і привів її жити в квартиру до своєї матері. Ліда виявилася такою ж нахабною, як і моя свекруха. Вони швидко знайшли спільну мову і спільного ворога – мене.

А з витратами Вані все просто: втомлений від постійного контролю дружини і матері, Ваня завів собі жінку на стороні. Добру, лагідну сироту Ганну, що працює на ринку неподалік. Я їх бачила кілька разів разом, але мені і в голову не прийшло його здавати – сам розбереться, не маленький.

Тотальний контроль Ліди і матері над заробітком Вані, змусив Ваню шукати способи викроїти хоч трохи коштів на кохану. Те, що він примудрявся викроювати з під пильного ока дружини і мами під приводом «брат зайняв», витрачалося на ту, іншу жінку. А коли викроїти не вдавалося – Ваня втік займати у нас.

Родичок чоловік випровадив, показавши перекази на карту Івана в мобільному банку, тим самим довівши нашу правоту. Ні у свекрухи, ні у Ліди, навіть не промайнуло бажання попросити вибачення за цю спробу пограбування.

Загалом, сімейка мого чоловіка виявилася дуже цікавою – не занудьгуєш з ними.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.