fbpx
Життєві історії
Іван мій став начальником, отримав підвищення на роботі. Якось він забув вдома обід і я вирішила йому віднести на роботу. В коридорі, випадково, підслухала розмову двох жінок. Одна так з посмішкою каже, вона йому обіди носить, а сама й гадки не має, що в нього інша і вже дитина є. Я ледве вийшла з того офісу, вдома сіла на підлозі і стала чекати, коли Іван додому повернеться

Зі своїм чоловіком Іваном ми разом у шлюбі прожили 25 років.

У нас все добре складалося в сім’ї, ми жили душа в душу з Іваном, можна сказати.

Єдине, що на початку сімейного життя ми жили досить таки бідно, грошей не вистачало на елементарні речі, хоча економили кожну копійку.

Ми планували, що обоє будемо багато і активно працювати, щоб швидше стати на ноги, накопичити чималу суму, щоб наше майбутнє було кращим.

Але відразу після нашого одруження, ми дізналися, що я чекаю дитину, тому добре розуміли, що життя легким у нас не буде, адже доведеться працювати лише одному чоловікові, а на одну зарплату важко жити сім’ї.

Але ми були щасливі, щиро кохали і з нетерпінням чекали появи на світ нашого маленького синочка.

Перший час після народження сина було нам теж дуже складно у фінансовому плані, але Іван мій був заповзятим, хотів багато зробити для сім’ї, шукав різні підробітки, аби нам вистачало грошей.

А згодом Іван влаштувався на хорошу роботу. Він став гарно заробляти і поступово, нарешті, ми стали вибиратися з бідності.

Згодом взяли квартиру в кредит, купили собі перший наш автомобіль, хоча це був Daewoo Lanos, але для нас це було неймовірне щастя і досягнення мого чоловіка.

В той час ми вже могли поїхати кудись відпочити, відвідати влітку море.

Життя наше стало налагоджуватися.

Згодом Іван став начальником на своїй фірмі. Справи йшли добре.

А якось чоловік забув свій обід вдома і вдень я їхала у своїх справах, мала проїжджати біля його роботи і вирішила до нього заїхати і відвезти обід.

Коли приїхала, чекала в коридорі на дивані, адже у нього зустріч була.

В іншому кутку розмовляли дві молоді співробітниці, я вийшла в туалет, а потім знову зайшла, вони й не помітили, що я повернулася і я почула сумну для мене річ.

Одна сказала:

– Он дружина до начальника нашого Івана Сергійовича прийшла. Вона й гадки не має, що в нього вже стільки років роман був, і дитину має. Ото жінка, мовчить, нічого не помічає, ото наївна і смішна. Вона йому обіди носить, а він іншу по ресторанах водить. А він і радий старатися.

Я вийшла наче в тумані.

Коли чоловік повернувся додому я все у нього розпитала.

Виявляється у Івана на роботі 3 роки тому був роман, вони й досі зустрічаються. В тієї молодої жінки тепер є син, то син мого Івана.

Я нічого більше не чула, зібрала речі і поїхала до своїх батьків. Мені соромно було родичам і друзям в очі подивитися.

На той час наш син був дорослим, він жив в гуртожитку, навчався, все зрозумів.

А коли все почалося в Україні я з подругою поїхала в Італію, сам син мене про це попросив, хотів щоб я поки побула за кордоном.

А нещодавно мені подзвонив сам Іван. Він сказав, що та жінка його залишила, сама поїхала за кордон і сказала, що там вже заміж виходить, повертатися не збирається.

Іван дзвонив втомлений дуже, сказав, що сил вже немає, він сам з дитиною малою, якій два роки впоратися не може.

Сказав, що я пішла так і не вислухавши його. Що він завжди кохав мене, а з тієї пані все трапилося випадково, а потім про дитину дізнався і вже відмовитися допомагати їй не зміг.

Він ніколи не кохав її, лише мене, просить, щоб я повернулася до нього і стала матір’ю для його сина.

Мені шкода Івана, бо й досі кохаю його, та й дитятко те шкода, воно наче рідне мені, хоча я ще жодного разу не бачила, а здається, що люблю його.

І так хочеться повернутися, пробачити чоловіка, мені так добре з ним було, ми дійсно сімейне життя своє обоє були щасливі, поки Іванові не трапилася та жінка на дорозі.

Мама просить не повертатися до чоловіка, сказала, що він підло зрадив мене.

А я не знаю, що мені робити.

Зараз в мене тут житло є, робота, наче більш менш влаштувалася, син просив ще трохи побути за кордоном, поки в Україні стане спокійніше. Але я відчуваю себе самотньою і серцем зараз з ним.

Ну що мені робити, я не знаю. Повертатися до нього чи ні?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page