– Мамо, ти що думаєш, що ми всі бігати маємо навколо тебе? Ми ж працюємо, і у нас теж є свої проблеми. А у тебе гроші є, і за гроші можна все вирішити, – сказала Марина.
Антоніна поставила слухавку і розплакалася. Донька сказала мамі, що вона не має часу, щоб з нею зустрітися. А день перед тим син так само відмовився від зустрічі з мамою.
Жінка сподівалася, що син або зять відвезуть її в лікарню, адже в свій час і одному, і іншому вона купила машину, та очевидно, що діти вже забули все те добро, яке для них мама зробила, бо у кожного виявилися справи поважливіше, ніж мамині проблеми із здоров’ям.
Антоніна набрала свою подругу, яка залишилася в Італії.
– А ти що думала? Я ж тебе попереджала, що без грошей ми дітям не потрібні, а твої ще й на тебе образу тримають, тому ні на що не сподівайся, – сказала Анна. Вона добре знала історію Антоніни, тому ще в Італії її попереджала про такий розвиток подій.
Антоніна приїхала в Італію, коли їй ще і 40-ка років не було. З чоловіком вона давно була розлучена, сама виховувала двох дітей – сина і дочку.
Важко було, дуже, бо жили вони всі в однокімнатній квартирі, і за невелику зарплату Антоніни, тому грошей завжди не вистачало.
Як тільки діти закінчили школу, Антоніна подалася в Італію на заробітки. Жінкою вона була дуже видною, красивою, тому майже відразу в неї закохався італієць.
Ауреліо був старшим за Антоніну на 20 років, але виглядав значно молодшим свого віку, і був доволі забезпеченою людиною.
Антоніна спочатку відмовлялася, бо не за тим вона в Італію приїхала, їй хотілося дітям допомогти. Донька якраз заміж вийшла. Та й син теж планував одруження.
Та Ауреліо був наполегливим, і зрештою, Антоніна погодилася. Італійський чоловік купив її доньці і сину по машині, а потім поставив Антоніні умову – що більше своїм дітям вона фінансово не допомагатиме.
Це стало неприємною несподіванкою для Антоніни, бо вона ж хотіла дітей підтримати.
Але вийшло так, що донька вийшла заміж за чоловіка з квартирою, і син одружився з дівчиною, у якої було своя квартира, то ж житлом діти Антоніни були забезпечені.
Машини Антоніна з чоловіком дітям купила, то ж вважала, що у них все добре, і можна хоч трохи про себе потурбуватися.
Ауреліо нічого своїй дружині не шкодував. І шубу норкову їй купив, і багато золотих прикрас подарував, і по всіх країнах повозив, світ показав. Та що там казати – Антоніна з своїм італійським чоловіком була дуже щасливою.
Прожили вони 19 років, а потім Ауреліо не стало. Антоніна була впевнена, що чоловік подбав про неї, та виявилося, що все його майно давно записане на його дітей від першого шлюбу, Антоніні не дісталося нічого, адже офіційно свої стосунки з італійцем вона так і не оформила.
Тож діти Ауреліо вказали українській заробітчанці на двері. Довелося Антоніні роботу шукати, але довго попрацювати не вдалося, бо здоров’я стало підводити.
Приїхала Антоніна додому, в свою стару квартиру без ремонту. На нову вона не заробила. Грошей заледве вистачало на лікування.
Антоніна була впевнена, що діти допоможуть, не кинуть її в біді. Але Анна виявилася права – без грошей мама-заробітчанка дітям своїм не потрібна.
– Ти жила своїм життям, насолоджувалася подорожами, тоді як інші мами-заробітчанки своїм дітям по тисячі євро передавали, тож тепер, мамо, сама і вирішуй свої проблеми, – прямо заявила донька.
Так прикро Антоніні ще ніколи не було. Вона вважала, що машина – це теж непоганий подарунок, але її діти вважали, що цього замало.
А яка ваша думка? Антоніна і справді не заслуговує на підтримку дітей, чи діти просто несправедливі щодо матері?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
