fbpx
Breaking News
Наречені стояли на рушничку, чекали на батьків. Та вони до РАЦСу так і нe пpийшли. — Ми нe мoжемо вас благословити, сину, бо ти пішов прoти нашої волі. Молодих в хату не пyстили – в чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал
Гpім грянув над Галиною кілька тижнів тому – чоловік оголосив про рoзлучення. Привів молоду кoханку, якій і тридцяти немає! А Галині сорок вісім, і їй – з валізою на вихід. Та жінка не має куди йти і за що жити
– Дружина, яка не може прийняти мого сина, мені не пoтрібна, – заявив чоловік. Світлана зібрала речі і забравши доньку, з’їхала в свою стару квартиру
Коли я поверталася з близнюками з садочка, випадково зіткнyлася з колишнім чоловіком. У нього просто щeлепа відпaла, наговорив мені купу компліментів, розплaкався, дивлячись на малюків. А потім прийшов миритися! Уявляєте? Через три роки пeкла, яке мені довелося пройти одній з двома дітьми
Молитва до Господа за земні та духовні блaга для дітей, яку мaє пpочитaти кoжна мама
Життєві історії
Історія людської дурості: як мій сусід Микола зрозумів, що день святий шанувати потрібно

Оселилася в сусідньому будинку молода сімейна пара. Катя і Коля. Вона – руда, усміхнена, як сонечко. Він – працьовитий, спокійний. Жили вони добре, навіть не лаялися.

Почали облаштовувати будинок, господарство. Туди-сюди, то позичити, з тим допомогти, так і познайомилися. На новосілля запросили. Добре посиділи. За матеріалами

Ми з Колькою швидко стали приятелями, дружини наші подружилися. У вихідні на задньому дворі шашлики смажили, краса.

Тільки одне мене в Колі лякало. Він був невіруючий. Говорив я йому, говорив, не можна в неділю працювати, святий день, все як об стіну горохом.

Молодий ще, не розуміє. Я ж колись теж таким був. Працював на вербну неділю, та так обпікся паяльною лампою, що сліди ще залишилися. З тих пір на все життя запам’ятав: в свято потрібно в храм ходити та відпочивати, наробитися завжди встигнеш, і так майже кожен день, як білка в колесі.

Почав Колька яму під злив копати. Добре працював, за пару днів на три метри вирив. Але ось настала неділя. Дружина його з подружкою поїхала на зустріч, а Колька знову за яму взявся.

– Так відпочинь, – кажу, – не можна сьогодні такими речами займатися.

Але Колька тільки посміхнувся:

– А коли? Завтра мені на роботу. І післязавтра. І через три дні. І через чотири. У суботу до Катіних батьків поїдемо. Ось знову і залишається тільки неділя.

І що тут скажеш? Побажавши йому удачі, я пішов у своїх справах.

Читайте також:“НОВИНКА 2019”: ВИРІШИЛА ЗДИВУВАТИ СВОЇХ ГОСТЕЙ І ПРИГОТУВАЛА ЦЕЙ САЛАТ. СКАЖУ ОДНЕ: З’ЇЛИ ОДНИН З ПЕРШИХ!

А ввечері Катя до нас вдається. Бліда, як крейда. Кричить на весь двір:

– Там Коля! Коля!

– Що трапилося?

Трясеться вся, тільки повторює “Коля-Коля”.

На крик дружина вибігла.

– Ох ти, Боже мій.

Згребла її в оберемок.

– Що трапилося? Та не трясися ти так, говори.

– Там Коля лежить, – видавила з себе Катя. Зуби у неї почали так голосно стукати, що здавалося, ніби потяг через наш двір їде.

Вдаюся до них в двір, дивлюся, лежить красень. На дні ями, яку викопав. Дістали викликали швидку. Він весь цей час без свідомості був. Потім вже, коли прийшов до тями, розповів, що впав ще вранці, майже відразу як я пішов, намагався крuчати, але не докрuчався, потім він бoлю свідомість втрaтив. Так і лежав. Добре, що Катя ще не дуже пізно повернулася.

Виявилося, що Колька злaмав дві руки і ногу вивихнув. Вже не знаю, скільки ходити йому в гіпсі, але точно не одну неділю працювати не зможе.

– Ну поговори ти з ним, – прошу Катю, – не можна в свято працювати, добре ще, що живий залишився. Виходить адже, сам собі яму викопав.

– Нехай я скажу. Тільки мені здається, – посміхнулася Катя, – тепер він і сам неділю шанувати почне. Шість годин в ямі йому вистачило, щоб зрозуміти, що в житті важливо, а що ні.

Related Post