Ірина – моя сусідка, в загальному, дуже хороша людина. Прийшла сьогодні вона до мене дуже засмучена. Попросила позичити 1000 гривень до зарплати. Що так раптом не знаю, раніше вона ніколи ще не зичила. Я, звичайно, дала, але вирішила дізнатися, що трапилося.
Я запросила Ірину зайти до мене на чашку чаю. Посадила на кухні і почала розпитувати. Після невеликих умовлянь, Ірина трохи розслабилася і розповіла ситуацію, в яку потрапила.
Сусідка з чоловіком і двома дітьми жили разом зі свекрами. Через якийсь час, чоловік захотів, щоб тато і мама жили поруч з ним, і перевіз батьків до себе в місто з села. До слова сказати, квартира, в якій вони жили, належала сусідці, купила вона її до шлюбу. Але Ірина так сильно любила свого чоловіка, що миттю погодилася з його пропозицією покликати жити його маму і тата разом з ними.
Вона мріяла про те, що свекруха буде допомагати по господарству, стежити за дітьми, коли вони з чоловіком на роботі. Але так не сталося. Свекруха допомагати по дому відразу відмовилася: «А навіщо це я ще в чужому домі буду до плити торкатися. Ось покликали, тоді годуйте, і доглядайте». А ще й докоряла невістку за те, що вона, на думку свекрухи, за чоловіком (сином свекрухи) погано доглядає, що працювати довго дозволяє.
Треба сказати також, що мамі чоловіка дуже добре жилося біля Ірини. Свекруха нічого не робила, тільки лежала в своїй кімнаті, і кожен день виходила скаржитися на невістку бабусям, що сидять на лавочках біля під’їзду. Жили вони разом кілька років, лаялися, мирилися. Терпіла моя сусідка своїх свекрів довго. Нічого не поробиш – батьки чоловіка. Треба поважати.
Ірина довго думала, що робити, і запропонувала своєму чоловікові продати будиночок його батьків в селі і використати гроші як початковий внесок за квартиру, в яку поїхали б свекри. Вона просто відчувала, що більше не витримує.
Чоловік, трохи подумавши, погодився. А ось свекрусі така ідея не сподобалася. І з того самого моменту стала вона своїй невістці пакостити. По дому нічого не робила, ще й іноді спеціально щось розливала чи розсипала.
Одного разу сусідка не витримала. Вона сказала свекрусі, щоб та забиралися з її квартири, бо терпіти її присутність вона більше не має наміру.
А свекруха, мабуть, цього і чекала. Ну як же ситуацією не скористатися? І поки невістка після зриву відходила, гуляла на свіжому повітрі, свекруха найняла машину і вивезла з квартири деякі меблі і техніку, а найголовніше вона взяла всі продукти з холодильника і останній мішок картоплі, буквально вчора куплений її сином.
Все підчистила. Навіть про дітей, своїх онуків, не подумала. Примудрилася провернути це за кілька годин, точно готувалася саме до такого.
Прийшла моя сусідка додому, а там – в холодильнику пусто, дітей годувати нічим і як на зло до зарплати кілька днів. Чоловік Ірини теж був здивований вчинком матері, але виправити нічого не намагався. Винувато дивиться і каже: «Ну, мама сказала, що ці речі мої, значить і її».
Фото ілюстративне – sputniknews.
