Моїй подрузі Ірині нещодавно виповнилося 34 роки. Вона заміжня, є дитина 5 років, яка ходить в цей же садок, де Ірина працює вихователем.
Так сталося, що у Ірини восени не стало батька. Мами не стало роком раніше, братів-сестер у неї немає, так що постало питання вступу в спадщину. Здавалося б, у чому тут проблема? Інших спадкоємців немає, паювання не буде, як і інших непорозумінь і образ. Але проблема виникла там, де її не чекали.
У її теперішнього чоловіка є двоє дітей від попередніх стосунків, причому, одна дитина від зареєстрованого шлюбу, а друга – від наступних, незареєстрованих відносин. Ну, і спільна дитина з Іриною, вже в цьому шлюбі.
Живуть вони в приватному секторі в 15 кілометрах від міста в одному будинку з батьками чоловіка. Будинок, як я зрозуміла, непоганий – великий, просторий, але вимагає фінансових вкладень, причому великих і регулярних.
А у її чоловіка є ще дві сестри зі своїми сім’ями, живуть, правда, окремо. Правда, є маленький нюанс: будинок ніби як її свекри обіцяли після свого відходу залишити її чоловікові (своєму синові), але якось далі слів справа не йде. Ну, не йде – і добре, жити можна.
А тут Ірина, нарешті, вступає в спадок. Однокімнатна квартира в місті і невелика ділянка землі в дачному масиві в 10 хвилинах їзди від міста залишаються їй.
І ось чоловік і вся його родина почали наполягати, що землю треба продавати. Мовляв, навіщо вона потрібна, коли ви і так живете в приватному секторі, за неї платити треба, на ній працювати треба і все в такому дусі.
– Я тоді уявити не могла, – обурювалася Ірина, – що через це у нас з чоловіком почнуться непорозуміння. Продай та продай, іншого від них нічого не чути. А гроші від продажу вони збираються, звичайно, вкласти в свій будинок. В будинок, у якого купа потенційних спадкоємців! Так на мене ще й ображаються, що я цього робити не хочу!
І, знаєте, я її розумію. Одна справа – вийти заміж за людину, у якої просто є діти від попередніх стосунків. Цей факт ще не робить його поганим – хіба мало що сталося тоді, але… Ображатися на прагнення жінки залишити свій спадок своїм дітям, як і вирішувати за рахунок спадщини дружини свої фінансові проблеми, як на мене, не зовсім правильно.
– А чому ви не хочете на тій землі побудувати невеликий будинок для себе? – мені, правда, цікаво, тому що, коли вже такі взаємини з родичами чоловіка, то краще жити окремо, тим більше, що стартовий капітал (земля) є. – Я б так зробила. А квартиру, якщо ви не хочете переїжджати туди, здавати. Ось вам і дохід додатковий для будівництва. Або продати і землю, і квартиру, і купити іншу, побільше – двокімнатну там, або навіть трикімнатну.
– Мені ця ідея подобається, але чоловік категорично проти. Ось уперся, що треба землю продавати, і все тут. А я не хочу і не буду.
Ну, поговорили, про розлучення тоді, звичайно, не йшлося. Але через кілька місяців я бачу її без обручки, а потім і дізнаюся, що з чоловіком вона все-таки розлучилася.
І ось ніби прийнято вважати, що в розлученні винні обидва, але тут я її винуватою назвати ніяк не можу. Дитину, звичайно, шкода, та й Ірину теж. І люди-то, начебто, хороші, але квартирне питання зіпсує кого завгодно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
