– Ірина вчора на роботу спізнилася, добре, що начальство не помітило! – розповідає 30-річна Соломія. – Я питаю – що ж сталося? Вона – так потім розповім… А під час обіду поділилася своєю пригодою. Сестра, каже, босоніжки мої сховала, чи викинула, не знаю. Ірині на роботу йти, а взути нічого! Вона все перерила, і в передпокої, і в кімнаті, і на кухні дивилася – марно… Запитала сестричку. Та каже – не бачила я твої босоніжки, і посміхається. Точно, її рук справа!
– Хіба можна таке робити? Ховати чуже взуття, а тим більше викидати, це взагалі дикість!
– От і я так вважаю, що сестра вже всі межі переходить.
Сестра Вікторія банально виживає Ірину із спільної квартири! Батьки їм віддали свою двокімнатну квартиру на двох, мовляв, ось вам на старт, хочете – продавайте, хочете – живіть так. А оскільки на дві квартири їхню квартиру розміняти без доплати неможливо, а грошей на доплату у Ірини немає, поки живуть разом…
– А у Віки є гроші на доплату?
– Теж навряд чи. Але їй і не треба! Вона поставила за мету всю квартиру собі забрати. Шкодить як може, виживає старшу сестру, і це у неї, здається, виходить. Речі ховає або псує, говорить неприємні речі, смітить всюди. Ірина вже батькам скаржилася, але ті рукою махнули – ви вже дорослі, мовляв, розбирайтеся між собою самі, ми і так для вас зробили все, що могли: нерухомістю забезпечили…
Ірина вже придивлялася варіант зняти квартиру, іншого виходу не бачить. Я її картаю, кажу, ну чому ти просто так віддаєш нахабній сестрі все? А вона – сил моїх більше немає, хочу жити спокійно, втомилася я вже від цього протистояння!
Ірина з Соломією знайомі трохи більше року – з того моменту, коли Соломія прийшла на роботу в їх компанію. Дівчата сидять в офісі поруч, і якось подружилися. Соломія в курсі Ірининого життя, і щоразу дуже шкодує колегу і обурюється на її сестру.
– Іра – людина м’яка, поступлива, безвідмовна! – розповідає Соломія. – Їй простіше все віддати, і аби не було непорозумінь. Одним словом, захистити себе не може. Сестричка її молодша зовсім іншого складу – нахабна і жадібна. Якщо вже щось вирішила, доб’ється обов’язково!
Ірині 32 роки, Вікторії – 28. Три роки тому Ірина повернулася до батьків з невдалого шлюбу з маленькою дитиною на руках – в цю саму квартиру, в якій на той момент жили батьки і Ірина. Утрьох їм було жити цілком комфортно, але з появою Віки з дитиною ситуація змінилася. Однорічний малюк не давав спокою нікому ні вдень, ні вночі.
В результаті батьки зібрали речі і з’їхали в свою іншу квартиру, яку колись давно батько отримав у спадок, і яка багато років здавалася. Дочкам оголосили, що двокімнатну залишають їм. Документи теж переоформили – кожній дісталося по пів квартири абсолютно офіційно. Після чого батьки визнали свою місію виконаною і вмили руки.
– А я от не розумію батьків! – кип’ятиться Соломія. – Вони ж знали своїх дочок! Зрозуміло було, що молодша старшу просто вижене, за Ірининими розповідями, завжди так було, навіть в дитинстві!
Вікторії з дитиною, звичайно, потрібна двокімнатна квартира, жити з сестрою їй не дуже подобається. І вона вирішила забрати у сестри її власність… Тепер ось єдині босоніжки викинула, Ірині довелося в спеку йти на роботу в кросівках. А тепер треба ще й купувати нове взуття.
Може, Соломія права: батьки зараз повинні встати на захист старшої дочки, знаючи характер обох?
Але самі батьки не поспішають цього робити – дочок виростили, обидві тепер дорослі, нехай розбираються самі.
Фото ілюстративне – 21.dn.
