– Я вважаю, що моя сусідка Ірина дуже велика молодець в житті. Вона змогла забрати те, що належить їй по праву, не зважаючи на те, що її засуджували рідні та друзі, ніхто не підтримував її. Але вона повела себе добре, як намене. Ось, нещодавно таки вона вселилася нарешті в свою квартиру. Завезла матеріали, робітників, ремонт почала робити. Я проект бачила, який дизайнер їй зробив, справжня краса там буде. Ірина обіцяла мені, що на новосілля запросить мене десь в липні.
– Зрозуміло. Відсудила, значить, квартиру, виставила свою сестру рідну з двома малими дітьми просто неба на вулицю, з малим немовлям на руках. І куди тепер вони поїхали, не знаєш, щось відомо про них? – запитала у мене подруга.
– Чесно кажучи, я зараз точно не знаю, де вона живе. Здається, говорили мені люди, що сестра до якоїсь своєї шкільної подруги з дітьми з’їхала, тимчасово наче, а ділі щось буде думати ще.
– До подруги жити з двома дітьми? Ти серйозно? навіть не віриться зовсім. Адже це не вирішення проблеми з житлом зовсім. Ну тиждень, ну місяць у подруги вони поживуть, але хто ж їх більше буде терпіти в себе вдома цілу сім’ю? А далі вони що будуть робити,як же далі бути?
– Звідки я знаю? Сама нехай думає за себе і своє життя, але це не проблеми моєї сусідки Ірини. Ти так говориш, ніби не погоджуєшся з Іриною. А вона, між іншим, не чуже щось взяла, а своє повернула, на що має вона повне право, я так все церозумію. Нерухомість, яку спритні родичі присвоїли собі. Треба було віддати своїй сестрі, аби бути доброю для всіх, щоб всі про тебе говорили, яка ти хороша людина, лише через людську думку? Ірина теж вже не молода давно, по орендованих квартирах жити всі ці роки, ще й гроші за це платити. Їм з Миколою одружитися пора давно, дітей вже своїх власних мати.
– Все одно, не по-людськи якось вийшло зовсім. Сестру рідну, єдину, доречі, мені зараз її дуже шкода з малими дітьми. У мене б совісті не вистачило виставити рідних людей на вулицю, ще й з малими людьми, щоб вона йшла до чужих людей.
– Угу. На то і розрахунок, мабуть, був у всієї рідні, що у Ірини совісті не вистачить малих дітей на вулицю виставити. Не стане, мовляв, вона судитися зі своєю рідною сестрою. А тепер вся рідня на неї ображається. Ну ще б пак, в кінці кінців доведеться, мабуть, тіткам сестричку з дітьми до себе брати. Усі родичі тепер з Іриною не розмовляють, на телефонах в чорні списки внесли, таке пишуть в соцмережах, усі засуджують її вчинок. Наче діти якісь, але ж вони всі уже дорослі люди.
– Так, виходить, спадок свій відстояла справедливо вона, а сім’ю свою втратила.
– Ой, та прямо, “сім’я”, ага справжня! Якраз ця ситуація з квартирою і показала все, як воно є насправді, що там не сім’я, а клубок змій справжній. Всі до неї почали погано відноситися, чого раніше ніколи не було, як тільки вона перестала танцювати під їхню дудку, відразу недоброю стала для всіх. Не знаю, я в цій ситуації на боці своєї сусідки Ірини. Якщо тобі належить щось по закону, а тим паче нерухомість, забирай собі все, адже в житті зараз все так непросто дається і потрібно думати про себе та свою сім’ю в першу чергу. І нема чого постійно озиратися на своїх родичів і тих, “кому більше треба”, бо про тебе ніхто з них навіть не подумає, не згадає ніколи, коли тобі прийдеться нелегко.
Виходить, що Ірина змогла відстояти своє, що належить їй по праву, а родичі відвернулися від неї всі в один день, бо не догодила. А що, їй потрібно було відмовитися від спадку і йти на орендоване житло, платити гроші чужим людям,щоб рідній сестрі краще жилося?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
