Ірина вже було подала заяву в РАЦС зі своїм хлопцем. Вона кохала Тараса і хотіла саме з ним провести решту свого життя. Але тут виплила одна невеличка деталь – вони не мали де жити. Ірина з мамою жила в однокімнатній квартирі, а Тарас – в двокімнатній, але з мамою, сестрою і її сім’єю. Проблема більш, ніж серйозна.
Все було б добре, якби не втрутилася мама Ірини, майбутній зять їй зовсім не подобався: «Ти подивися на нього! Він живе з мамою і сестрою. У сестри сім’я, діти. Де ви будете з ним жити? Викидати щомісяця купу грошей на знімання житла?»
Мама була дуже переконливою, тому, незважаючи на велику любов між молодими, Ірина вирішила поки-що не виходити заміж за Тараса. Щоб доньці було легше все забути, мама продала квартиру і переїхала з нею в інше місто. Незважаючи на переїзд, забути коханого Ірина не могла, вона і далі продовжувала спілкуватися з Тарасом по телефону і писати листи.
Тарас був дуже добрий, таких треба ще пошукати, чесний, розумний, але трохи нерозторопний. Це і нашкодило його особистому життю. Ірину він дуже любив і досі любить. Але не робить ніяких кроків для того, щоб бути разом. Вона пропонувала купити житло в кредит, пропонувала інші варіанти, але Тарас як ніби зависав над вирішенням проблеми і нічого не робив.
За наполяганням мами, Ірина вийшла заміж. Але, не проживши і двох років, розлучилася з чоловіком, сімейне життя не склалося. Її почуття до Тараса все ще не згасли. Знову вона запропонувала Тарасові бути разом. Але, ні, він знову виявився не готовим до рішучих дій. Йому добре з мамою, сестрою та її сім’єю…
Чоловікові вже давно пора вити своє власне гніздо і заводити дітей, а він і далі не міг наважитися на рішучі кроки. Ірина в великій надії бути поруч з Тарасом запропонувала йому варіант свого переїзду до нього. Але він, щоб нічого не змінювати в сталому житті, сказав їй, що у сестри дуже некерована дитина, яка «не дасть їм життя …». Виявляється, маленький племінник став причиною їх неможливості бути разом. Смішно. Чи не простіше сказати чесно: «Ірино, я тебе люблю, але я такий чоловік, що самостійно і кроку зробити не можу і взагалі не вмію приймати ніяких рішень».
Все добре зваживши, Ірина подалася закордон. Через сім років повернулася і придбала власне житло. Тепер вона повноцінна господиня у своєму домі. Тарас за цей час, звичайно ж, не одружився. Він і далі продовжує жити з мамою і сестрою. Правда, чоловік сестри теж за ці роки нарешті спромігся купити квартиру. Зараз вони там роблять ремонт і скоро переїдуть.
Тепер Ірина думає, чи варто їй сходитися з Тарасом, який заради неї і пальцем ніколи не ворухнув. Часом дивуєшся нерозторопності сучасних молодих людей. Жінка повинна все зробити сама, а він тільки прийде і ляже на диван в квартирі коханої жінки, яку вона сама купила в якості їх сімейного гніздечка. Так, Ірина його досі любить, але чого варта така любов.
Фото ілюстративне – man-woman.
