fbpx
Життєві історії
Ірина, дочка моя, пообіцяла, що вони обов’язково приїдуть, але шостого числа, ближче до обіду, вона мені зателефонувала і повідомила, що у них плани змінилися і щоб я їх не чекала. А зранку мені зателефонувала моя одна родичка, стала мене вітати з заручинами внучки. Я нічого не зрозуміла, тому сама подзвонила доньці

Ще в перших числах січня я з дочкою домовилася, що вони приїдуть до мене на Святвечір і залишаться на Різдво.

В цей час як ніколи не хочеться бути самій, а хочеться відчути родинне тепло і наші українські традиції.

Мені 68 років, дочці моїй 45, у неї є двоє дітей, онучкам моїм 23 і 15 років, вже зовсім дорослі.

Дітей своїх я дуже люблю і завжди дуже чекаю.

Ірина, дочка моя, спочатку пообіцяла, що вони обов’язково приїдуть, але шостого числа, ближче до обіду, вона мені зателефонувала і повідомила, що у них плани змінилися і вони не приїдуть.

Сказати, що я засмутилася, це нічого не сказати! Я ж готувалася, стіл накрила, чекала гостей! І для кого тепер все це?

Весь вечір я проплакала, а зранку мені зателефонувала моя одна родичка, стала мене вітати з заручинами внучки. Я нічого не зрозуміла, питаю, які заручини?

А вона мені каже, мовляв, як, ти – рідна бабуся, і не знаєш, що у твоя дочка приймає на Різдво майбутніх сватів? Вони знайомитися прийшли, і домовлятися про весілля.

Я відразу зателефонувала доньці, питаю, що таке? А вона мені підтвердила слова родички, так, Христинка, старша внучка моя, заміж виходить.

Наречений зробив їй пропозицію, а на Різдво в гості прийдуть його батьки.

Питаю дочку, а чому мене не покликали? А вона мені каже – а Ви тут до чого? Ми – батьки, а Ви – бабуся! Та й Христина не хоче, щоб ще хтось був на сватанні.

Мені після цих слів так гірко стало, що я аж злягла. Це я зайва?

Я ж заради них усіх 17 років на заробітках в Італії була. Приїхала лише два роки тому, за станом здоров’я.

Всі зароблені гроші їм висилала. Доньці квартиру купила, а потім і старшій внучці!

Весь цей час я їх забезпечувала і грошима, і продуктами, і житлом, а тепер, коли євро закінчилися в мене, я стала непотрібною.

Не здивуюся, якщо мене і на весілля не покличуть!

Дочка мені потім зателефонувала, каже, мамо, заспокойтесь, не перебільшуй, це було всього лиш знайомство, і весілля поки ніякого не робитимемо, почекаємо до перемоги.

А я ніяк заспокоїтись не можу, плачу вже який день. Невже я не заслужила, щоб і мене дочка в гості покликала?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page