Ще в перших числах січня я з дочкою домовилася, що вони приїдуть до мене на Святвечір і залишаться на Різдво.
В цей час як ніколи не хочеться бути самій, а хочеться відчути родинне тепло і наші українські традиції.
Мені 68 років, дочці моїй 45, у неї є двоє дітей, онучкам моїм 23 і 15 років, вже зовсім дорослі.
Дітей своїх я дуже люблю і завжди дуже чекаю.
Ірина, дочка моя, спочатку пообіцяла, що вони обов’язково приїдуть, але шостого числа, ближче до обіду, вона мені зателефонувала і повідомила, що у них плани змінилися і вони не приїдуть.
Сказати, що я засмутилася, це нічого не сказати! Я ж готувалася, стіл накрила, чекала гостей! І для кого тепер все це?
Весь вечір я проплакала, а зранку мені зателефонувала моя одна родичка, стала мене вітати з заручинами внучки. Я нічого не зрозуміла, питаю, які заручини?
А вона мені каже, мовляв, як, ти – рідна бабуся, і не знаєш, що у твоя дочка приймає на Різдво майбутніх сватів? Вони знайомитися прийшли, і домовлятися про весілля.
Я відразу зателефонувала доньці, питаю, що таке? А вона мені підтвердила слова родички, так, Христинка, старша внучка моя, заміж виходить.
Наречений зробив їй пропозицію, а на Різдво в гості прийдуть його батьки.
Питаю дочку, а чому мене не покликали? А вона мені каже – а Ви тут до чого? Ми – батьки, а Ви – бабуся! Та й Христина не хоче, щоб ще хтось був на сватанні.
Мені після цих слів так гірко стало, що я аж злягла. Це я зайва?
Я ж заради них усіх 17 років на заробітках в Італії була. Приїхала лише два роки тому, за станом здоров’я.
Всі зароблені гроші їм висилала. Доньці квартиру купила, а потім і старшій внучці!
Весь цей час я їх забезпечувала і грошима, і продуктами, і житлом, а тепер, коли євро закінчилися в мене, я стала непотрібною.
Не здивуюся, якщо мене і на весілля не покличуть!
Дочка мені потім зателефонувала, каже, мамо, заспокойтесь, не перебільшуй, це було всього лиш знайомство, і весілля поки ніякого не робитимемо, почекаємо до перемоги.
А я ніяк заспокоїтись не можу, плачу вже який день. Невже я не заслужила, щоб і мене дочка в гості покликала?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно