Ігор зрідка приїжджав до матері. Він жив у великому місті, займався бізнесом і весь час був поглинений роботою.
Дні минали за днями дуже швидко, а вечори за вечорами, і ніби його життя проходило у нескінченному колі зустрічей, переговорів і завдань
Кожного разу, коли мама дзвонила, Ігор швидко відмахувався, мовляв, зараз дуже зайнятий, а потім знову вирушав на чергову зустріч чи поїздку.
– Все добре, мамо, не хвилюйся. Я все вирішу, — часто казав він, коли вона починала турбуватися про його здоров’я чи те, як він проводить час.
– Я тут справляюся сама, синку, все добре, не хвилюйся. Ти зайнятий, я не хочу тебе відволікати від справ, — завжди відповідала його мама, навіть коли відчувала, що їй стає важче.
Вона завжди була сильною жінкою, і намагалася донести синові, що все під контролем, навіть коли це не було правдою.
Мама Ігоря, Ганна, жила в маленькому будинку на околиці міста. Вона була самотньою жінкою, адже чоловіка її не стало багато років тому.
Життя її було просте — вона встигала доглядати садок, вирощувати овочі та квіти. Весь час і всі сили вона віддавала дому та своїй сім’ї, коли вони були маленькими.
Навіть коли Ігор виріс і переїхав до великого міста, вона ніколи не скаржилася на відсутність сина, навіть коли, зрештою, він став зрідка навідувати її.
Мама завжди намагалася все робити сама: від ремонту в будинку до приготування їжі. Ігор, у свою чергу, навіть не замислювався, що їй могло бути важко, адже він завжди був зайнятий лише своїми справами.
Він завжди її бачив здорову, енергійну і, здавалося, щасливу жінку. Вона завжди говорила, що все добре. Але, на жаль, це було далеко від істини.
Одного дня, Ігор отримав дзвінок, який змінив його життя.
Сусідка його матері, пані Людмила, телефонувала і просила приїхати. В її голосі був тривожний нотки, що змусило Ігоря прислухатися.
– Ігорю, я не знаю, як тобі це сказати, але твою маму забрали до стаціонару. – Це не дуже серйозно, але їй недобре. Були проблеми, тиск сильно піднявся. Може, ти хоч зараз приїдеш? – сказала сусідка, заплутано пояснюючи ситуацію.
Ігор відразу ж кинувся до мами, намагаючись відкласти всі справи. Коли він приїхав до стаціонару, фахівці йому сказали, що в мами сталися проблеми, адже вона погано харчувалася, на жаль.
– Як ви могли не знати, що ваша мама майже нічого не їла і на корисні продукти в неї не вистачало грошей? – сказав фахівець, пояснюючи причину недоброго самопочуття.
Ігор був здивований і засмучений. Він дійсно не здогадувався, що сталося. Весь цей час він вважав, що все в порядку, і мама ні про що не скаржилася.
– Я не хочу тебе обтяжувати, – завжди казала вона, коли він пропонував допомогу.
Ігор часто залишав якісь гроші на столі в її будинку, вважаючи, що це достатньо, щоб забезпечити їй все необхідне. Але тепер він дізнавався, що вона економила на всьому.
Пані Людмила розповіла, що його мама часто не могла дозволити собі навіть достатньо продуктів.
– Вона завжди казала, що не хоче тебе турбувати. Вона вже давно економила на всьому: і на їжі, і на аптеці, на жаль. Можливо, навіть через це у неї почалися проблеми.
Ігор був дуже засмучений цією новиною. Він не міг повірити, що його мама стільки років мала всі труднощі, намагаючись виглядати сильнішою, ніж була насправді.
Він не міг зрозуміти, чому вона не зверталася до нього, чому не просила допомоги. Ігор відчув провину і сором за те, що не помітив цього раніше.
Протягом кількох днів, поки Ганна перебувала в стаціонарі, Ігор намагався вирішити всі питання, що виникли, зокрема з її самопочуттям та фінансами.
Син лише тепер зрозумів, що мамі зовсім не вистачало на життя, вона економила навіть на найнеобхіднішому.
Ігор прийшов до висновку, що йому потрібно зробити більше для матері. Він приїхав в стаціонар і сказав їй:
– Мамо, більше не потрібно все робити самій і робити вигляд, що в тебе все добре. Я готовий допомогти, не приховуй від мене свої проблеми. Я дуже люблю тебе і хочу, щоб ти ще багато років була у мене.
Ганна з сльозами в очах подивилася на сина.
– Я не хотіла тебе обтяжувати, синку. Ти завжди був такий зайнятий, я не хотіла, щоб ти хвилювався за мене, у тебе і своїх достатньо проблем.
Ігор взяв її за руку і відповів:
– Мамо, я готовий зробити все, що потрібно. Ти не повинна все робити сама.
Той момент став поворотним для Ігоря. Він зрозумів, як важливо не тільки дарувати гроші, але й бути поруч у важкі моменти. Його мама більше не повинна була приховувати свої проблеми, і він тепер завжди був готовий бути її підтримкою.
Але не міг зрозуміти, що він зробив не так, в чому завинив, що мама не хотіла йому розповідати нічого?
А ви все знаєте про своїх батьків, як їм зараз живеться? Чи часто телефонуєте і цікавитися їх життям? А вашим життям цікавляться діти?
Фото ілюстративне.
