Після 27-ми років шлюбу мій чоловік пішов від мене. Я навіть не думала, що так може бути. Розповім свою історію, може, комусь допоможе, адже схоже відбувається в багатьох сім’ях.
Мені 50 років, чоловік мій ровесник. Одружилися ми молодими, щойно інститут закінчили. У нас нічого не було, тому ми жили з батьками Ігоря.
Свекруха була дуже доброю жінкою (то я вже тепер це розумію), вона мені ніколи жодного поганого слова не сказала.
Проте, квартира у них була двокімнатна, і коли я народила дитину, місця стало мало.
Я сиділа в декреті, працював один чоловік. Але в своєму конструкторському бюро він отримував дуже мало.
Тому я стала наполягати на тому, що треба, щоб чоловік їхав на заробітки.
Його мама була проти, вона не хотіла, щоб син втрачав роботу по спеціальності, вона вважала, що з часом Ігор зможе піднятися кар’єрними сходами і заробити на житло.
Та чекати я не хотіла, бо планувала народити ще одну дитину, але поки у нас не було власного житла, про це не могло бути і мови.
Мої аргументи перемогли, чоловік розрахувався з роботи і поїхав на заробітки.
Через 10 років у нас вже був великий заміський будинок з усіма зручностями (на менше я не погоджувалася, бо апетити зростали в процесі).
Ми справили новосілля, все у нас було добре – своє житло, двоє діток, і на цьому варто було зупинитися і жити собі щасливо.
Та мені було мало. Я стала наполягати, що тепер треба думати про майбутнє наших дітей.
Свекруха мене картала, що я неправильно роблю, бо треба ж і пожити трохи. Що це за життя, коли чоловік постійно на заробітках? Вона вважала, що наші сини самі собі зможуть на все заробити.
Та я нікого не слухала, навіть мови не могло бути про те, щоб чоловік перестав їздити на заробітки і заробляти, адже я вже звикла до того, що у нас є гроші.
При цьому, я сама ніколи не працювала, бо спочатку керувала будовою, а потім вже займалася домашніми справами, бо в такому великому будинку завжди було багато роботи.
В підсумку, мій чоловік знайшов собі іншу жінку, їхній роман тривав багато років, а я про це нічого не знала.
Ігор повернувся додому, але жити зі мною не зміг. Через пів року він мені у всьому зізнався, зібрав свої речі і переїхав до тієї жінки.
Вона за свої заробітчанські гроші теж будинок великий збудувала, і тепер вони там собі живуть.
Наші сини вже дорослі, і вони сказали, що розуміють батька.
Свекруха мені так прямо і заявила, що я сама винна.
Залишилася я одна в своєму великому будинку, тепер мені на роботу треба йти, щоб все оплатити.
Розумію, що сама у всьому винна, треба було вчасно зупинитися, та я не зробила цього, і тепер пожинаю плоди.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.