– А Дмитро, ну зять наш, непогано влаштувався! – розповідає 58-річна Анастасія Павлівна. – Він чомусь вирішив, що на дачу ми їдемо відпочивати! У нас тут стільки роботи, а він сидить і на сонечку гріється! І це в той час як ми з чоловіком постійно в роботі: то копаємо, то відра тягаємо, то грядки поливаємо.
Дочка Анастасії Павлівни, Світлана, вийшла заміж чотири роки. Живуть вони з чоловіком Дмитром добре, виховують уже двох дітей – молодшому немає і року, старшому – три з половиною. Чоловік у Світлани відповідальний і старанний, працює, утримує сім’ю.
Відразу після весілля Світлана з Дмитром взяли в кредит однокімнатну квартиру, і зараз його потихеньку сплачують. У планах через кілька років, коли Світлана зможе хоч якось підробляти, розширюватися, і звичайно, знову брати кредит.
– Влітку дуже гаряче, вдома у них взагалі неможливо сидіти! – розповідає Анастасія Павлівна. – У двір на майданчик вийти з двома такими малюками теж не просто. Старший біжить вперед, Світлана з коляскою – за ним, молодший вередує, в колясці сидіти не хоче… Загалом, умовили ми з батьком Світлану це літо пожити з нами на дачі! Тут добре, спокійно, великий будинок, поруч річка. Свіже повітря, зелень з грядки, ми поруч! Умови значно кращі, ніж в місті.
Ідея тещі Дмитру сподобалася, звичайно, дітям на дачі влітку набагато краще, ніж в квартирі. Домовилися, що чоловік Світлани приїжджатиме до сім’ї щосуботи – привозити продукти на всіх, памперси і все, що необхідно. Ночувати в вихідні буде на дачі. А в неділю зранку буде їхати в місто.
В принципі, вийшло все як запланували: малюки впродовж дня проводять на свіжому повітрі, батьки Світлани нарешті можуть необмежено спілкуватися з онуками, Дмитро приїжджає з міста по суботах з повним багажником харчів і маленькими подарунками всім. Заковика лише в одному: Анастасія Павлівна ображається на зятя за те, що він абсолютно не хоче допомагати на дачі.
Але зять мало не з перших днів їх попередив: – Це не моє! – Я народився і виріс в місті, возитися з грядками не вмію і не люблю.
До того ж на дачу Дмитро приїжджає повністю виснажений після роботи, потім забігом по магазинах, і, нарешті, дорогою за кермом по пробках. Йому хочеться поспілкуватися з дружиною і дітьми, а зовсім не копати, пиляти, тягати відра, будувати теплицю чи косити газон.
– Не добре це, – не розуміє Анастасія Павлівна. – Зять на сонечку загоряє, а два пенсіонера з лопатами на грядках. Я йому кажу – це для твоїх же дітей! Ми заради них стараємося! Заради твоєї сім’ї!
Анастасія Павлівна вже кілька разів обурювалася і дочці, що так взагалі-то не робиться. Шістдесятирічний батько мовчки бере газонокосарку або лопату і працює на сонці, а зять, бач, міська людина…
Світлані вся ця ситуація дуже не подобається – хоч збирайся і їдь з дітьми назад в місто. Але батьки про це і чути не хочуть.
Батьків можна зрозуміти, вони стараються, взяли дочку з двома малюками, всіляко їй допомагають, напевно всупереч своєму комфорту і спокою. Але і чоловіка можна зрозуміти, він і так робить для сім’ї багато: один тягне всіх, та ще платить кредит. У свої вихідні має право полежати на сонечку.
Світлана мріє, щоб швидше закінчилося літо і вона приїхала додому, в тісну, але свою квартирку, де ніхто їм не буде вказувати, що робити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
