Зараз я вдруге заміжня. Ми з чоловіком маємо в минулому розлучення і по дитині від минулого шлюбу. У обох сини. Моєму п’ятнадцять років, після розлучення живе зі мною, з батьком не спілкується. Його синові теж п’ятнадцять, після розлучення живе зі свекрухою – колишня дружина поїхала за кордон, залишивши сина бабусі.
Чоловік з сином спілкується рідко і прохолодно. Я в їхні стосунки не втручаюся, вважаю, що це не моя справа, хоча на початку відносин проявляла ініціативу, запрошувала в гості, організовувала поїздки вчотирьох, але це виявилося нікому не потрібним і хлопчик зі свекрухою вказали мені на моє місце, ти йому чужа тітка ось і не лізь. Відтоді і не втручаюся. Шлюб ніхто нічий не розбивав, на момент знайомства ми обоє були в розлученні вже більше двох років.
Живемо з чоловіком в моїй квартирі, обоє працюємо із середнім заробітком. Мені колишній чоловік платить мінімальні аліменти на сина, нинішній чоловік теж платить аліменти на свого (свекрусі) трохи більше мінімальних. Колишня дружина чоловіка грошей своєму синові не дає. За кордоном вона ще раз вийшла заміж і народила ще одну дитину.
Суть проблеми полягає в тому, що ми з чоловіком теж вирішили народити спільну дитину, підійшли до цього відповідально, збирали гроші, проходили відповідні обстеження.
Зараз мені через два тижні йти в декрет по терміну, скоро народжувати, а у чоловіка виникли проблеми на роботі – зарплату урізали майже в два рази, ледве зводимо кінці з кінцями. Через два місяці народиться дитина, а грошей ледь вистачить навіть на необхідне – ліжечко і коляску.
І тут до Нового року дзвонить свекруха і починає голосити, що їй не вистачає грошей на утримання внука, хоче, щоб ми збільшили розмір аліментів. Колишній невістці вона теж дзвонила, та їй сказала, що зараз у неї зовсім немає власних грошей, щоб утримувати старшого сина. Тепер свекруха майже щодня телефонує, кажучи: «Ви зобов’язані утримувати дитину!».
Я спочатку домовилася на роботі, що виходячи в декрет, все одно продовжу працювати віддалено (спеціальність дозволяє), але виходить, що я буду працювати з новонародженою дитиною на руках, щоб забезпечити «хотілки» свекрухи і її онука, які, нагадаю , мені самі заявили, що я «чужа тітка і не лізь!». З чоловіком обговорювали це питання, він намагається заробити більше, але поки нічого не виходить.
Мені і чоловіка шкода, він між двох вогнів, і сама втомилася нервувати (хочу вийти в декрет, як всі жінки – насолоджуватися материнством, а не однією рукою гойдати колиску, а іншою працювати і від свекрухи ще відбиватися).
І що зі свекрухою робити не знаю. З нею ми (і я і чоловік) говорили, що зараз ми не можемо дозволити собі збільшити розмір аліментів, що буде ще одна дитина, але вона нас не чує. Найцікавіше, що вона сама колись погодилася, щоб онук жив у неї. Вона ж могла відмовитися, і у колишньої невістки не було б вибору, вона була б змушена взяти дитину з собою.
А що тепер виходить – я повинна буду обмежувати свою дитину, щоб забезпечувати чужу?
Фото ілюстративне – diapazon.
