fbpx
Життєві історії
І тут в суботу вранці – дзвінок у двері. Подивилася Тетяна, а там колишній чоловік стоїть під дверима. Відкриває двері, а там валізи і ця його нова пасія, яка вже на сьомому місяці. – Ми жити прийшли сюди, – промовила та жінка. Тетяна навіть слова вимовити не могла, адже вона жила з сином у двокімнатній квартирі, половина належала колишньому. – Ну чого ти сердишся? – ввечері заспокоював Тетяну вже колишній чоловік на кухні. – Я тебе з дитиною нікуди ж не жену, живіть. Але і у мене ситуація безвихідна, ти ж розумієш. Не від хорошого життя це все. Встану на ноги – з’їду. А поки – доведеться почекати. Так минув рік, але тепер Тетяна заспівала по-іншому

– Десь приблизно рік тому це все почалося, перед першим вересня! – розповідає про свою подругу 30-річна Галина. – Тетяна каже, колишній все обіцяв до дитини приїхати, взяти сина погуляти, і кілька разів уже все зривалося в останню годину. Син засмучувався, вона злилася, ну, як і буває в таких випадках. І тут в суботу вранці – дзвінок у двері. Дивлюся, каже, колишній стоїть під дверима. Ну треба ж, приїхав. Вона-то думала, що він за сином, візьме його на вихідні до себе, як обіцяв. Відкриває двері, а там валізи і ця його нова пасія, яка вже на сьомому місяці.

– Ми, – каже, – сюди жити прийшли!

Тетяна, подруга Галини, розлучилася з чоловіком два роки тому. Вірніше, це він з нею розлучився – зустрів, як то кажуть, іншу жінку. Якраз незадовго перед розлученням подружжя виплатили кредит за маленьку двокімнатну квартиру в столиці.

– Свекруха Тетяни на кожному розі розповідала, що син, мовляв, хоч і розлучився, але вчинив по-чоловічому: квартиру з меблями і технікою залишив колишній дружині і своїй дитині! – усміхається, розповідаючи Галина. – Ділити нічого не став. Сам пішов на орендоване житло, ні чашки, ні ложки не взяв він з собою. Такий шляхетний, хоч стій, хоч падай. Пішов, в чому стояв.

– А що щось не так? Було якесь непорозуміння?

– Ще б пак! Піти-то він пішов, і квартиру начебто як залишив. Але документально нічого ні на кого не переоформив. Пів квартири так і залишилося у нього у власності. Ну, Тетяна і не дуже висувала це питання оформлення, якщо чесно. Цілу квартиру він би їй не віддав, це ж зрозуміло, не ті зараз часи, щоб люди столичною нерухомістю розкидалися просто так. А ділити, на гроші за пів квартири вона б нічого собі не купила навіть в області, і брати кредит – не з її доходами, знаєш. Тим більше, дитина на руках у них.

Тетяна відразу ще планувала, що зможе жити з сином в цій квартирі хоча б кілька найближчих років – ну не вижене ж її колишній? Тут його дитина. Непорозуміння після розлучення вляглися, подружжя і спілкувалися навіть вже майже нормально. Не без деякого роздратування, але більш-менш в спокійних тонах. Колишній добровільно платив непогані аліменти, подарував синові телефон, дзвонив, розмовляв і все обіцяв приїхати, взяти хлопчика в аквапарк «в наступну суботу обов’язково!». Справедливості заради треба сказати, що за рік кілька разів і правда приїжджав. Але набагато частіше виконати дані синові обіцянки не вдавалося.

Загалом, був звичайнісіньким розведеним батьком, яких тисячі.

– Наче не гірше за інших! – пояснює Галина. – Аліменти платив, з квартири не вигнав, дитиною трохи цікавився. Що ще потрібно? Не найгірший батько, хоч і розлучені вони.

А рівно через рік після розлучення з’явився на поріг з валізами та новою дружиною, яка чекала дитину – мовляв, тут мої пів квартири, я буду тут жити!

– Пояснив, що з роботи його вигнали, він прилаштувався поки мало не кур’єром, платити за оренду квартири не може, дружині скоро народжувати, тому до батьків не варіант. І він нічого кращого не придумав, як з’явитися до Тетяни. Квартира ж двокімнатна! Вони прекрасно помістяться: в одній кімнаті Тетяна з сином, в іншій – молода сім’я з новонародженим. Раніше жили в комуналках і гуртожитках, і нічого, якось тулилися.

Тетяна спробувала було качати права спочатку, побігла до юристів – але їй швидко пояснили, що прав у неї рівно стільки ж, скільки і у колишнього чоловіка. Варіанта два – або жити, або їхати. Але і Тетяні їхати особливо нікуди було.

– Ну чого ти кип’ятишся? – миролюбно заспокоював Тетяну вже колишній чоловік ввечері на кухні. – Я тебе з дитиною нікуди ж не жену, живіть. Але і у мене ситуація безвихідна, ти ж розумієш! Не від хорошого життя це все. Встану на ноги – з’їду. А поки – доведеться почекати.

І ось так живуть, терплять один одного вже рік. У молодій сім’ї народилася дитина, син Тетяни закінчив перший клас, зараз в світі трапилася криза, і весь їх дивний колектив виявився вдома, всі не покидали квартиру цілими днями і тижнями. Чоловік так нормальну роботу і не знайшов, працює кур’єром, під час кризи навіть непогано заробив – але бігав цілими днями, вдома його не було. Жінки ж сиділи одна перед одною – одна трішки працювала в дома, інша в декреті.

– Я їй кажу – Тетяно, я б так не змогла. Орендуй квартиру, живи окремо. А вона мені – так зараз я піду, чому я повинна щось знімати? Йти з дитиною в нікуди, залишати свою квартиру їм? Я потім їх звідси не виживу ніколи, добровільно вони не підуть. Не дочекаються!

Заробляє Тетяна зараз дуже мало, аліменти у неї зараз копійчані – що там візьмеш з кур’єра, у якого, до того ж, ще й мала дитина. Тому житлове питання зависло в повітрі.

Дружити з новою дружиною колишнього чоловіка Тетяна не стала, але нейтралітет обидві дотримуються. Треба ж якось співіснувати, раз склалася така ситуація. Навіщо перетворювати і так непросте життя в пекло? Вітаються, по черзі прибирають ванну, кухню та туалет, при нагоді можуть доглянути за дітьми – діти ж ні до чого, ні молодший, ні старший.

– Вона навіть якісь свої плюси знайшла в такому житті! – щиро дивується Галина. – Дитина, каже, нарешті з батьком спілкується нормально, вихідні проводить, кудись ходять вони гуляти, раніше це ціла проблема була. Батько повністю залучений у виховання нашого сина, в курсі шкільних справ і проблем. Няньку не треба наймати першокласнику, знову ж таки: вдома завжди є хтось дорослий, хто може хоча б відкрити двері, доглянути, щоб не забув вимкнути плиту та нагодувати, якщо мене довго немає.

Останнім часом у Тетяни, здається, накльовується відносини з якимось чоловіком.

– Я їй кажу, ти давай ще його туди приведи. А що? Колишньому чоловікові з новою дружиною можна, значить, і тобі теж. Сміється вона з мене. Але я не здивуюся, знаєш, якщо так і вийде, адже їй йти нікуди.

Я не розумію свою подругу, не знаю, що їй порадити. Як їй далі жити?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook