Після весілля я пішла жити до свого чоловіка. Спочатку з нами жила його мама, а коли свекрухи не стало, нам залишився їхній будинок. Чоловік відразу оформив спадщину на себе.
Будинок у них великий і добротний. Його в свій час тесть побудував. Батько мого чоловіка їздив на заробітки і за ці гроші вони і дім звели, і порядок на подвір’ї зробили, і навіть трактор невеликий купили. Мій чоловік і досі їздить на ньому, оре городи і цим заробляє нам на життя.
Я в невістках уже 15 років, так що після свекрухи, можна сказати, стала тут повноправною господинею. У нас з чоловіком два сини підростає, батько їх відтепер до роботи привчає, бо в селі треба вміти все робити.
Наскільки я розумію, такі “золоті руки” були в їхнього дідуся. Свекор вмів все зробити, був майстром на всі руки. І мого чоловіка усьому навчив. Тепер чоловік нашим дітям це передає.
Хоч і живу я з чоловіком давно, але історію про свекра почула зовсім недавно. В їхній сім’ї ця тема була забороненою. Але нещодавно на наше подвір’я зайшов якийсь незнайомий чоловік, попросив води. Стояв, вдивлявся у все, а потім став плакати.
Я не відразу зрозуміла, що переді мною стоїть батько мого чоловіка. Через багато років він повернувся додому – старий, втомлений і хворий.
Чоловік відразу впізнав батька, запросив до хати. Я накрила стіл, приготувала обід. Батько пообідав, помився і пішов відразу спати. По його зовнішньому вигляду було видно, що він хворий і йому потрібна допомога.
Тоді чоловікові і довелося мені все розповісти. Його батько їздив на заробітки, завжди мав багато грошей. До того ж, був дуже красивим чоловіком. От якось у нього і з’явилася інша жінка.
Пішов свекор з сім’ї, коли моєму чоловікові було 16 років. Все нажите майно залишив своїй дружині, з собою взяв лише свої особисті речі. Але аліменти потім вже не платив, лише час від часу на великі свята він присилав сину гроші чи подарунки.
Тепер, коли захворів, і вже не може заробляти гроші, він став нікому не потрібний. Тому і згадав про те, що у нього є син.
Я впевнена, що якби була жива свекруха, вона б його навіть на поріг не пустила б. Мій чоловік теж вагався, що йому робити, бо мав за всі ці роки сильну образу на батька.
Але я його переконала, що якщо так вже сталося, то треба татові допомогти. І чоловік мене послухав.
Зараз свекор в лікарні, а що буде далі, побачим.
В цій історії я стороння людина, але вона чомусь мене дуже зачепила. Ніколи не знаєш, як доля поверне твою життєву стежину наступного разу.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
