Нещодавно чоловік несподівано сказав Олені, що йде до іншої. Вірніше не він йде, а йти доведеться самій Олені, адже квартира належить чоловікові. Їй зараз 40, а тій іншій жінці – 25.
Дітей в Олени теж не було – чоловік не хотів, причому, відмовлявся навідріз.
У перші роки шлюбу молода дружина дуже переймалася, що не стала матір’ю, намагалася вмовити чоловіка і так, і сяк, наводила різні аргументи, але все марно було, він навіть слухати не хотів.
З часом звиклося, як є, і Олена стала думати – а й справді, без дітей не так вже й погано. Жінка стала саме себе заспокоювати, мовляв стільки проблем з цими дітьми, причому, будь-якого віку. Краще вже спокійно жити для себе, якщо чоловік не хоче мати діток, то чого вже їй перейматися, якщо він її не слухає зовсім.
Єдина близька людина – мама Олени, але вона жила далеко в селі. Чоловік не дуже любив, коли Олена туди їздила, тому давав якісь гроші, щоб дружина раз в місяць їздила до мами і купувала якісь харчі. А за мамою там більше сестра її рідна, тітка Тамара наглядала.
Хмари сірі зібралися над Оленою кілька тижнів тому – чоловік сказав про розлучення.
І вже тоді якраз і з’ясувалися деякі деталі. Наприклад, раптом якось виявилося, що нажитого в шлюбі майна немає. Вірніше, воно є, але все так оформлено і записаного, що Олена ні до чого не має права.
Трикімнатна квартира в столиці, в якій вони живуть, була куплена в свій час на свекруху, а потім подарована нею синові. Тепер Олена претендувати на цю квартиру не може. І не тільки на неї, але і на заміський будинок і два автомобіля, власність на які оформлена, виявляється, теж не просто так.
Можливо, майно ще можна якось відстояти, хоча б хоч якусь його частину. Але у Олени зараз немає на це ні сил, ні грошей, ні розуміння, як взагалі це робити та за що зараз братися. Вона, за великим рахунком, просто не знає, де і як за світло люди платять, цим завжди займався чоловік.
Так їй банально жити в столиці тепер Олені ніде. Чоловік сказав, щоб збирала речі і дав 10 тисяч гривень на перший час.
Зараз всі жінки їдуть за кордон, от і Олена вирішила, раз так в житті склалося, їхати на заробітки. Та й тут не пощастило. Олені зателефонувала тітка Тамара, сказала, що мама вже зовсім старенька, адже Олена дуже пізня дитина у неї, потребує кращого догляду, кликала племінницю тітка в село.
Олена навіть не знає, що тепер робити. Навіть, якщо приїде в село – роботи там не знайде, її просто немає там. А жити за що? Можливо, поїхати за кордон і там щастя шукати і мамі якусь копійку передати. Але чи правильно буде це? Чи не осудять її люди?
Фото ілюстративне.
