fbpx

Григорій у шлюбі з Надією почувався дуже щасливим, допоки одного разу не повернувся з нічної зміни швидше додому. Зайшов у квартиру він побачив те, чого не чекав ніколи. Його кохана дружина привела додому іншого чоловіка. Тепер стало зрозумілим, чому вона так настирно наполягала на іншому графіку роботи. Невдовзі Надя сама подала на розлучення й вийшла знову заміж, а Григорій дуже сумував за своїми синочками

Побачивши вперше Надію, Григорій відразу відчув, що вона його доля. Тому, не довго зустрічаючись, Григорій повів кохану до РАЦСу. Весілля відгуляли у ресторані. Раділи присутні за гарну пару, раділи батьки за своїх дітей, бо ж щастя, яке огорнуло молоде подружжя, не помітив би хіба-що незрячий.

Чоловік і справді був щасливий у шлюбі з Надією. Ось уже їх десятимісячний синочок робить перші кроки. Так, життя пролітає швидко, і треба вміти насолоджуватися кожним днем. За матеріалами.

Думки чоловіка розполохав дзвінок у двері. Надя зайшла в квартиру й кинулась на шию коханому:

– Гришо, я знову чекаю дитину! Щойно від лікаря! – заливалась від щастя жінка. – І уже на третьому місяці, – додала, підморгнувши оком, наче випадково, чекаючи на відповідь коханого. Григорій нічого не сказав, а кинувся цілувати дружину й крутити її навколо себе.

– Зачекай, – зупиняла Надя, – мені так не можна.

Чоловік не приховував свого щастя. Опустився на коліна й обійняв її так міцно, що, здається, з його обіймів вона не вирветься ніколи. Якою ж радісною була ця звістка для Григорія, щасливішої новини годі було й уявити. З нетерпінням чекали на появу ще одної дитинки батьки.

Коли молода мама з крихітним синочком на руках переступила поріг квартири і мало не зомліла. Перед нею вся підлога була встелена пелюстками білих троянд. Заледве змогла видавити:

– Як же я тебе кохаю!

– І я тебе, – трепетно відповів чоловік, допомагаючи коханій потрапити в квартиру.

Народження другої дитини стало для Григорія невимовним подарунком долі. Раділи батьки, що в сім’ї підростають два синочки-щебетуни – Максимко та Назарчик, раділи хвилинам родинного щастя. Але останнім часом Наді щось став не подобатись графік роботи чоловіка. Григорій працював менеджером в автомобільному салоні. З дев’ятої ранку і до шостої вечора шість разів на тиждень чоловік по закону мав відпрацювати.

Спочатку жінку влаштовувало все: і робота, і зарплата, і той же графік. А одного дня, наче світ перевернувся, сказала, щоб шукав іншу роботу, бо їй самій важко виховувати дітей. Григорій довго вмовляв Надю не тривожити його подібними проханнями. Та жінка наполягала на своєму:

– Діти тебе бачать кілька годин на день, – повторювала щоразу. – Я, ніби мати-одиночка, хоча й маю чоловіка.

– Не можу просто кинути все, адже заробляю немало, повністю вистачає на сім’ю. Де зараз знайти роботу з хорошою зарплатнею? – говорив у свій захист Григорій.

Надя день-два мовчала, а потім знову бралася за своє. Одного разу чоловік не витримав і написав заяву на звільнення. Начальник тверезо оцінив його ситуацію й розрахував хорошого працівника, наголосивши, що двері для нього будуть тут завжди відчинені. Іншу роботу шукати довго не довелось. У першій же газеті за оголошенням знайшов з підходящим графіком для дружини – оформився охоронцем в одному із супермаркетів міста. Одну добу був на службі, а дві вдома.

Надя цим тішилася, але зовсім не викликало в неї захоплення, коли приніс першу зарплату. Покрутила носом, але нічого не сказала, бо ж це була її ініціатива. Григорію і самому не по душі була ця робота, але ж чого не зробиш заради сім’ї. Годинами стояв і спостерігав за людьми, які метушились між продовольчими рядами у пошуках потрібного товару. Любив у цей час непомітно фотографувати на мобільний телефон незнайомих людей. А потім, переглядаючи фото, думав, скільки на світі є різних людей, скільки різних доль, і які вони, ті долі, чи щасливі, чи биті горем та бідою. Відповіді на ці питання знайти було майже неможливо, адже це просто випадкові перехожі.

Одного разу Надя взяла мобільний чоловіка й дуже розлютилась, коли побачила зображення двох симпатичних дівчат. Влаштувала такий гучний скандал, що чоловік не знав, що його робити. Адже таке було вперше. Скільки не пояснював про своє хобі, скільки не казав, що це лише фото випадкових людей, але Надю це не зупиняло. Такою її бачив вперше. Не міг зрозуміти, що насправді відбувається й чому не можна знайти спільну мову з жінкою через якісь фотографії. Та фотографії були лише іскоркою в тому багатті, яке спопелило їхні стосунки. Надя шукала будь-яку причину, аби посваритися. Інколи сварки між подружжям виникали на рівному місці.

Одного разу Григорій заступив чергувати у нічну зміну, але колега попросив помінятися з ним, бо на вихідні десь мав їхати у гості. Не відмовив, повернувся назад додому. Зайшов у квартиру й побачив те, чого не чекав ніколи. Його кохана дружина привела додому іншого чоловіка. Тепер стало зрозумілим, чому вона так настирно наполягала на іншому графіку роботи.

Невдовзі Надя сама подала на розлучення й вийшла знову заміж. Це був її одногрупник, з яким випадково зустрілися в місті. Колишні студентські симпатії переросли у нову любов заміжньої жінки й холостяка-таксиста. Дітей забрала з собою у нову квартиру й інший кінець міста. Григорій розрахувався із супермаркету й повернувся в автосалон на своє колишнє робоче місце. Повністю віддавав себе роботі, адже часу мав удосталь. Йти додому не мав ані найменшого бажання, бо там на нього ніхто не чекає.

Як круто життя змінило свою течію. Ще зовсім недавно з радісними вигуками зустрічали на порозі його маленькі хлопчики, його красунчики. Не менш щасливий татусь подовгу їх обціловуючи, підкидав над собою, а вони годинами дивувались, який сильний в них тато. Тепер цього немає. З його дітьми тепер грається інший, але точно не так, як він. Не з такими цікаво-захоплюючими сюжетами розповідає казки. Не з такими іскорками в очах ганяє з ними м’яча. Все це Григорій дуже добре розумів. Важко йому було. Тяжкий тягар не відступав від серця ні вдень, ні вночі. Кожну хвилину, кожну секунду його душу бентежили думки про його хлопчиків.

Надя після розлучення не дозволяла з ними бачитись, налаштовувала дітей проти нього. Коли приносив подарунки, то не хотіли брати. Постійно наголошували, що він поганий батько. Намагався пояснити про своє і їхнє положення на даний момент, але Надя, мов бульдозер, рівняла все після його розмови й засівала своє зерно в душах Максимка та Назарчика.

Григорій добре знав, що життя без сім’ї – це даремне життя. А тому невдовзі доля звела його з Світланою, яка була розлучена, і в якої теж було двоє синочків приблизно такого віку, як і в нього. Нічого не шкодував чоловік для своєї нової сім’ї, дітей полюбив, як рідних, а вони відповідали йому взаємністю. Здається, що нового тата вони любили більше, аніж маму. Світлана раділа такому щастю і такому чоловіку, бо ж не кожен схоче віддати себе нерідним дітям. Дивився на них і в їхніх очах щоразу бачив маленького Максимка та Назарчика. Він знав: як полюбить цих дітей, так і його дітей будуть любити. Тому з насолодою і повсякчас дарував любов і тепло маленьким дитячим серцям.

Два роки пролетіло з тих пір, як Григорій та Світлана живуть разом. Сьогодні була неділя й на сімейній раді усі дружно прийняли рішення піти у міський парк. Чоловік із жінкою неквапно ішли повз заквітчані весною дерева, діти круг них, радісно вигукуючи, бавилися один з одним. Та враз Григорій зупинивсь посеред дороги. Його очі побачили те, чого боялися побачити найбільше. За цукерку, яку дав випадковий перехожий, сперечалися між собою два хлопчики, а їхній тато від оковитої ледве тримався на ногах.

У Григорія підкосилися ноги, адже одразу впізнав у них свого Максимка та Назарчика. Очам своїм не міг повірити, що його рідні діти сваряться через цукерку. Діти були брудними, в поношеному одязі, вдягнені не за погодою. На очі Григорія навернулися сльози. В той час до нього підійшов найменший синок і, притулившись до ноги, сказав:

– Татку, купіть цим хлопчикам багато цукерків, щоб вони більше не сварились.

Григорій міцно обійняв малого, з його очей покотились гарячі сльози, а ноги самі його несли до дітей, до його рідних синів, яким він ладен був прихилити небо.

Василь ТИТЕЧКО.

Фото ілюстративне – InKiss.

You cannot copy content of this page