Знаю, що всіх дітей треба однаково любити, але моя така думка, що треба допомагати тому з дітей, хто це оцінить, а не по вітру пустить.
Дітей у мене двоє: син і донька. Обоє вже дорослі, одружені, живуть окремо.
У доньки, дякувати Богу, все добре, тому за неї я спокійна.
Про сина я цього сказати не можу, ситуація у нього, м’яко кажучи, не найкраща і дуже шкода, що він не бачить цього.
Мені 59 років, я вже 12 років на заробітках в Італії.
Вдома буваю лише раз на рік, коли приїжджаю у відпустку. Завжди заходжу до дітей в гості, дивлюся, як вони живуть.
І те, що я бачу у сина мені дуже не подобається.
Одружився Сергій ще 10 років тому. Свого житла у них не було, тому живуть вони у невістки вдома разом з її батьками.
У свекрів будинок великий, але ремонту там сто років не було.
Син як до них прийшов, відразу впрягся у роботу, так досі ще щось робить.
Будинок сватів тепер і не впізнати, таким гарним став. І все завдяки зусиллям мого сина.
Я би і слова не сказала, навпаки б, раділа, якби там хоч щось моєму сину належало.
Але він там живе, як то кажуть, на пташиних правах.
За документами будинок належить батьку невістки, тобто, моєму свекру.
Виходить, що син вкладає гроші не в своє, а в разі чого йому покажуть і на двері і він нічого не доведе.
У дочки моєї зовсім інша ситуація. Коли вона виходила заміж, ми з сватами скинулися і купили їм двокімнатну квартиру.
Оформили житло на дочку і на зятя в рівних частках. Це я вважаю справедливо.
З сватами ми вкладаємся однаково, трохи я даю, трохи вони, так що діти наші забезпечені.
У них дві донечки підростають, дівчаткам я теж все купую – від іграшок до одягу.
І мама зятя так само приходить до них щодня, з дітьми допомагає.
Невістка мене за це картає, що я допомагаю лише доньці, а за сина зовсім забула.
А чому я маю давати їм гроші, які син точно вкладе в будинок її батька?
От якби сват оформив хоч якусь частину свого маєтку на мого сина, то це була б зовсім інша історія.
А так я вважаю, що роблю все правильно – вкладати свої зароблені гроші в чуже я не збираюся.
Бачу, що і син теж за це на мене ображається, але я не зміню своєї думки.
Мені здається, що я права? А яка ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.