Якщо подивитися на лицевий бік купюр євро, то там зображені ворота та вікна, а на зворотній – мости. Що собою представляють ці зображення? У дійсності, щоб вони не відгадували – вони помиляються. Усі ці «фото» не є зображеннями реальних об’єктів, вони вигадка дизайнерів, які таким способом намагалися зобразити різні архітектурні стилі, інформує bogoslov.
Кожну банкноту присвячено певному стилю, а це вже правда. 20 євро – готика, 100 – барокко та рококо. Все ж, 2011 року архітектор Робін Стам, який працював у голландському місті Спейкенісс, при будівництві житлового комплексу скопіював і відтворив усі сім мостів зображених на купюрах, використовуючи кольоровий бетон. Тепер, у всіх бажаючих побачити намальовані на купюрах мости в реальному житті є стимул відвідати це прекрасне місто.
До речі, про гроші. Люди вороже налаштовані до церкви та священиків, головним аргументом мають начебто грошолюбство священиків. Мовляв, церква для них – це бізнес. Я б хотів сьогодні знову нагадати, що кожен із нас бачить у інших свої власні пороки. Якщо для когось я грошолюбний, а при цьому він мені не дав навіть гривні, то це означає, що в цієї людини є серйозні ментальні проблеми. Для того, щоб стверджувати щось напевне, в людини повинні бути хоч якісь підстави. Чи не так?
Читайте також: ВЖИВАННЯ НАСІННЯ ЛЬОНУ ДЛЯ КРАСИ ТА ЗДОРОВ’Я. ПОРАДИ.
Із іншого боку, кожна доросла людина, яка професійно займається певними речами, повинна отримувати у відповідь певний ресурс від своєї роботи. Це цілком нормально. Для того, щоб я мав можливість проводити багато часу в храмі, за богослужіннями, в розмовах і роботі з дітьми та дорослими, відвідував їх удома чи в лікарні, мені потрібні певні кошти для прожиття. Священик, як кожна нормальна людина з плоті та крові також потребує грошей на їжу, на одяг, на комунальні послуги і ще сто тисяч різних потреб для себе та своєї родини.
Наступне, що треба сказати – дуже важливе. Як би ви скептично чи іронічно до цього не ставилися, але пожертви на храм та утримання священнослужителів – це пряма Божа постанова. Раніше вона існувала в категоричному вигляді, і в принципі, її досі ніхто не відміняв. Коліно Левія, яке було родом священиків, молилося за всіх інших людей, приносили за них жертви та служили в храмі. А ті, в свою чергу, допомагали їм, фактично утримуючи їх. Біблія каже про десятину для Бога. Незалежно скільки людина заробляє, вона б мала давати на утримання храму (в т.ч. і священнослужителів) 10 % свого заробітку. Зауважу, це придумав не я. Однак, я старанно виконую цей припис, і на даний момент витрачаю не менше 10% свого власного заробітку на користь церкви.
Тут час згадати одну, досить неприємну річ. Справа в тому, що міф про багатство священиків суттєво перебільшений. Більшість із нас, особливо священиків української церкви, живуть відверто кепсько, не в останню чергу через зубожіння нашого народу взагалі. Люди бідніють, і навіть при бажанні нічого не можуть дати, окрім гривні чи двох на тацю. Якщо в храмі служить не один священик, а декілька, то реальний дохід розділившись на трьох чи чотирьох священиків часто не вистачає навіть на дорогу додому, і якщо в священика працює дружина, то часто саме вона «фінансує» такі елементарні потреби отця. До прикладу, за минулу службу я тримав 22 гривні, а на дорогу витратив 34, не рахуючи пиріжка і водички, які також треба людині, яка нічого не їла звечора попереднього дня до обіду наступного. До речі, чи знаєте ви, скільки отримує зубний лікар або майстер, яка ставить плитку у ванній? Поцікавтесь, і ви будете шоковані їхнім грошолюбством. Може й про них напишете щось в інтернеті? Чи може психологи? Так ось.
Неприємна річ полягає в тому, що бідні священики, у яких немає великих парафій, змушені йти працювати на світську роботу для того, щоб заробити кусок хліба. Як священик, який сам змушений шукати хоч якогось заробітку, я не вважаю такий стан нормальним, хоча святі апостоли певний час поєднували служіння з епізодичною працею. Вони перестали бути рибалками, але апостол Павло продовжував плести сіті та намети, які продавав людям. Сьогодні в тому, що священики працюють на світській роботі є велика небезпека. Світ може поглинути отця, і він перестане бути добрим священиком. І зауважте, лише тому, що змушений шукати хоч якогось заробітку позха храмом, як мріють усі безбожники. Подумайте, чи готові ви ходити до дантиста, який приходить у свій кабінет лише рази на рік, лише для того, щоб перевірити ваші зуби, а весь вільний час він, скажімо, вантажник чи кранівник? Або, чи готові ви сісти до авто людини, яка сама лише вчора вперше сіла за кермо, але обіцяє вас везти тисячі кілометрів? Ні, ми хочемо всі користуватися послугами професіоналів. І навіть якщо це звучить зухвало та цинічно, всі ви хочете, щоб ваш священик був священиком на 100% свого часу, а не лише тоді «коли стоїть біля престолу».
Якщо ж ви осуджуючи грошолюбних священиків маєте на увазі конкретних людей, у грошолюбстві яких ви впевненні, то тим більше немає підстав переносити свою злобу на тих отців, які не лише не відрізняються великою кількістю грошових знаків, але навпаки – переживають свої не найкращі часи (у фінансовому ) плані саме через те, що вирішили служити українській церкві. Не хочу починати тему закордонного фінансування інших церков. Але, ви маєте розуміти різницю.
Все ж, чи є дуже багаті й грошолюбні священики? Очевидно, що й такі є. Серед нас є всілякі. Є молоді, є старі, є лисі, а є кучеряві. Є багаті, а є бідні. Однак, знову ж таки повторю, те, що один директор заводу буває багатим, це зовсім не означає, що багатими є всі інші працівники цього підприємства. Особисто я не маю «крайслера», про який мені постійно нагадують. Я їжджу на службу маршрутками. А ще, я не крав ніякої землі у дітей, не загарбував ніяких парків і не робив нічого того, що комусь привиджується. Однак,кому треба, буде й це використовувати, як важливий аргумент того, чому він не ходить до церкви, і навіть іншим не дозволяє.
Можливо, останнім аргументом атеїстів є бажання бачити священиків бідними, які харчуються лише сонячною енергією, і все життя носять рясу, яку пошили собі ще під час навчання в семінарії. Ну, раз ви священики, ви повинні бути безплотними і безсрібниками. У відповідь скажу лише одне. Якщо ви настільки впевнені, що священство це дуже легка, але добре оплачувана робота, то я запрошую ваc і ваших синів до духовних шкіл. Я сам особисто напишу для вас рекомендацію і підготую до іспитів у семінарію. Чому ви відмовляєте собі в такому задоволенні? Станете священиками, і єдина проблема буде – де зберігати мішки з грошима одурених парафіян.
Особисто мені немає справ до грошей інших людей. Я радий, якщо люди чесно заробляють свою копійку й уміють її мудро витрачати. У мене немає ні злоби, ні заздрості, ні інших негативних емоцій при зустрічі навіть із олігархами. А ще, мені здається, таким я став саме завдяки тому, що я член Православної Церкви. Без Неї я б був такий самий злий як і всі мої опоненти. До речі, завжди чекаю їх на наших богослужіннях, навіть без грошей. А якщо дуже треба, можу їм пожертвувати, коли буду мати. Шануймося 🙂
