fbpx

Гроші на ремонт в будинку я збирала не один рік. Для цього я в Італію навіть на деякий час поїхала, щоб швидше заробити. А тепер, коли можна розпочинати будівництво, мої діти вирішили розпорядитися коштами по-своєму

Мені 60 років, нещодавно я повернулася з заробітків з Італії і планувала з весни починати відбудову мого будинку. А якщо точніше, то його треба повністю перебудовувати.

Кошти на це у мене є, адже спеціально заради цієї мрії я ще 10 років тому виїхала в Італію на заробітки.

Дітей у мене двоє: син і дочка. У обох вже давно є власні сім’ї.

Я коли їхала за кордон, то попередила їх відразу, що не збираюся їх утримувати і щомісяця висилати гроші, як це роблять інші заробітчанки.

Їду я з конкретною метою –заробити грошей, щоб відбудувати будинок.

Це давно стало моєю нав’язливою ідеєю, бо я завжди жила в бідності, так уже склалося.

Народилася я в багатодітній сім’ї, я була старшою донькою. То ж коли я вийшла заміж, батьки не могли мені нічого дати, адже їм ще треба було ростити моїх 3-х молодших братів і сестер.

Ми з чоловіком пішли жити до моєї бабусі. А коли її не стало, то я стала власницею її хати.

Та будинок був маленький і старий, потребував ремонту, а моєму чоловікові було просто байдуже.

Я працювала на роботі, і намагалася вкладати гроші в дрібний ремонт, але це була крапля в морі.

Я добре розуміла, що мені необхідно все перебудувати, але на це потрібні величезні кошти.

Коли наші діти один за одним одружилися, ми з чоловіком просто не мали що їм дати.

Син пішов жити в зяті, а дочка в невістки. І треба сказати, що їм дуже пощастило, бо вони потрапили в хороші родини і живуть доволі добре.

Чоловіка мого 10 років тому не стало, і після цього я вирішила, що поїду на заробітки в Італію, оскільки не хочу все життя прожити в тій напіврозваленій ще бабусиній хаті.

І ось тепер я приїхала з грошима, зібрала у себе сина з невісткою, дочку з зятем, кажу – є гроші, допомагайте з будівництвом.

Вони, начебто, мене підтримали, але через кілька днів син з дочкою до мене прийшли, і сказали, що хочуть серйозно поговорити.

Виявляється, діти вважають, що оскільки я їм нічого не дала, то за ці гроші я маю купити їм по квартирі, хоча б однокімнатній.

Однокімнатна квартира у нас коштує 20 приблизно тисяч, а я привезла з собою 50.

Якщо я куплю і сину, і дочці квартиру, то мені залишиться всього 10 тисяч євро, а я за ці гроші хіба що санвузол один зроблю, і то не факт.

Я не була впевнена, що мені 50 тисяч вистачить, а з десятьма навіть нема що починати.

Не знаю, що мені робити?

З однієї сторони було б добре дітям допомогти.

А з іншої – якщо я зараз не подбаю про себе, то хто мені допоможе?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page