Я на пенсії і зараз зі мною живе моя внучка. Моїй доньці Вірі 38 років, її доньці Христині 13. Віра розлучена, чоловік пішов від неї, коли Христинці не було і року. У зятя з’явилася інша жінка, а донька коли про це дізналася – не пробачила.
Після розлучення Віра прийшла з донькою жити до нас. У нас з чоловіком була трикімнатна квартира, в якій ми стали жити вчотирьох: ми з чоловіком, і Віра з дитиною.
Користуючись тим, що ми вдома і за дитиною є кому приглянути, Віра часто ходила то до подруг в гості, то вони на природу компаніями вибиралися. Ми з чоловіком були не проти, сподівалися, що у дочки все налагодиться, і вона знайде собі хорошого чоловіка. Я майже завжди відводила і забирала Христинку з садка, потім зі школи, займалася з нею, гуляла.
П’ять років тому Віра зустріла чоловіка, вийшла заміж і переїхала до нього. Він знімав квартиру в іншому районі міста. Христинку вона з собою не взяла – був кінець навчального року, дівчинці було б незручно добиратися до школи.
А потім і вони самі до нас переїхали, коли зрозуміли, що у них буде дитина. Народився онук. Так і жили. Віра з чоловіком і малюком в одній кімнаті, Христина в іншій, а ми з чоловіком в третій. Жили мирно. Тільки було видно, що до малюка Віра з чоловіком відносяться набагато краще, ніж до Христини. Мені було прикро за внучку.
Коли Віра вийшла після декрету на роботу, з грошима стало легше, і вони зібрали гроші на початковий внесок, оформили іпотечний кредит і купили собі однокімнатну квартиру. Я відразу говорила, що потрібно купувати квартиру поруч з нами, інакше як Христина в школу ходитиме?
Але вони знайшли якийсь там вигідний варіант і купили житло на іншому кінці міста. Христину з собою не взяли, щоб дитина не змінювала школу.
Віра попросила мене залишити внучку жити з нами. Начебто і до школи вона вже звикла, і друзі у неї тут, і окрема кімната. Музична школа, знову ж таки, поруч. Якщо брати її з собою, то втрьох доведеться жити в одній кімнаті, змінювати школу.
Віра спочатку приїжджала частенько до нас після роботи, а у вихідні вони Христину забирали до себе. Потім все рідше і рідше. Віра зараз приїжджає 2-3 рази на місяць.
Грошей на утримання дочки вона нам не дає. Ми не просимо нічого, робимо вигляд, що все нормально. Навіть аліменти, які платить перший чоловік, залишаються у Віри.
Але навіть це не так важливо, поки справляємося. Найголовніше, мені дуже неприємно, що Віра наче забула про Христину. І внучка це розуміє.
Не знаю, що в ситуації можна зробити, щоб змінити ситуацію на краще.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
