fbpx
Життєві історії
Гості прийшли на день народження, подарунків надарували, але коли я все порахувала, зрозуміла, що нічого не окупилося. Хоч би з подарунків цінники знімали, а то подарують на гривню, а з’їдять на сто. А Григорій взагалі міри не знає, вічно голодний, за столом сидить – очей з салатниці не зводить, як би чого ще з’їсти, і знай, все підкладає собі, так підкладає, не встигаєш підносити

У нас є компанія, з якою ми постійно зустрічаємося, святкуємо всі дні народження. І ось святкуємо черговий день народження, на цей раз Ірини. В гості прийшли всі, за винятком Григорія, душі компанії. Він з дружиною Надією не з’явилися. Я запитала Ірину, чому Надія з Григорієм не прийшли, що трапилося?

І Ірина ось що мені розповіла: «Запросила гостей, а сама і думаю, от якщо прийде Надя з чоловіком, то скільки бутербродів з ікрою робити? Якби прийшла без нього, то зрозуміло, кільки людей, стільки і бутербродів. Ікру то я купую справжню, що ж пил в очі пускати, гуляти, так гуляти! А якщо Оленин чоловік прийде, так він один і погуляє.

Міри не знає, вічно голодний, за столом сидить – очей з салатниці не зводить, як би чого ще з’їсти, і знай, все підкладає собі, так підкладає, не встигаєш підносити. Їсть так, як ніби його вдома не годують. А йде коли, то з собою обов’язково на доріжку покласти просить. І так завжди.

Минулого разу прийшов і цілих три бутерброда з’їв! Я нічого, а Марині з Лесею не вистачило, довелося виправдовуватися, олів’є їм докинути, так теж витрати. Адже як раніше було, скільки гостей запрошуєш, стільки бутербродів і робиш. І всі це знали.

А ці прийдуть, подарунків надарували, а порахуєш і плакати хочеться, не окупилося нічого. Хоч би з подарунків цінники знімали, а то подарують на гривню, а з’їдять на сто. А бутерброди їдять, аж за щоками тріщить.

Що робити? І не покликати не можна, друзі як-не-як, а покличеш потім шкодувати будеш. Ось кожен раз так! Поки готувала, все думала, як би натякнути Надії щодо чоловіка заздалегідь. І придумала! Подзвонила і кажу: «Надя, а ти з Гришею прийдеш?»

Відповідає: «Так, каже, з ним». Я помовчала хвилинку, набралася хоробрості і кажу: «Олено, ти вже вибач, але перед виходом його погодувати можеш? А то він у тебе їсть як кінь і чомусь тільки у мене».

Олена помовчала трохи в слухавку і кинула. Образилася значить, але нічого, вона швидко відходить. Але в призначений час не прийшла, шкода, звичайно, але нічого потім помиримося. Не вперше. Зате бутербродів більше буде, і всі гості будуть задоволені.

Послухала я все, промовчала, звичайно, але про себе подумала, це що ж з людиною мало статися, що вона бутерброд пошкодувала, адже ми до неї не їсти приходимо, а поспілкуватися, адже це, на мою думку, найцінніше. І краще щоб було більше друзів, ніж якихось бутербродів, нехай навіть і з червоною ікрою.

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page