Коли в поліції сказали, що ніякого пограбування не було, і що це син Віри вирішив все забрати, жінка просто не могла в це повірити. Юрій у них з чоловіком був єдиною дитиною, до того ж, випрошеною в Бога, бо стала матір’ю Віра аж в 35 років, коли вже на це і надію втратила. Для чого було Юркові все виносити з дому, якщо і так це все ж для нього?
Серце матері просто не витримало цього, і вона потрапила в лікарню. А чоловік, замість того, щоб підтримати Віру, сказав, що вона сама в усьому винна, зібрав свої речі і пішов до іншої, а Вірі залишив їхній пустий будинок і проблемного сина.
Віра вийшла заміж за перспективного Павла відразу після закінчення інституту, де вони і познайомилися. Павло став їздити на заробітки, на нафтовидобувні підприємства, і дуже швидко він став великим начальником. Ця робота виявилася доволі прибутковою, тож фінансові справи родини швидко пішли вгору.
З невеликої квартири, в якій вони починали своє сімейне життя, вони переїхали у шикарний заміський будинок. Тепер у Віри було все, про що вона навіть мріяти не могла, та Бог чомусь не давав їм дитинку. Через це жінка дуже переживала, бо не розуміла, для кого все це багатство, якщо у них немає спадкоємців.
Віра таки вимолила в Бога дитину, в 35 років вона народила сина. Чи варто казати, що вони з чоловіком намагалися довгоочікуваному спадкоємцю дати все найкраще – найкращі іграшки, найкраща школа, дорогий одяг, сучасні і найдорожчі гаджети. Віра була впевнена, що робить все правильно.
Але вона дуже сильно помилялася, бо виріс їхній Юрко не зовсім гідною дитиною, він зв’язався з поганою компанією, його вигнали з університету, він розбив дорогу машину з салону, яку купив йому батько на його 20-річчя, бо їхав в нетверезому стані. Юрій постійно мав якісь проблеми з законом, і Віра його прикривала – далеко не все розповідала своєму чоловікові, який постійно був у відрядженнях, і жив практично окремо від них.
Як і кожна жінка, Віра намагалася все згладити, подати у м’якшій формі, не все розповісти, аби лише чоловіка не турбувати, тому Павло і не здогадувався, що коїться вдома за його відсутності, хоча поведінка сина йому не подобалася.
Якось приїхав Павло додому і став радитися з дружиною, що пора їм Юрка їхнього женити, може, тоді він серйознішим стане. Батьки знали, що їхній син зустрічається з Христиною, вона до них додому часто заходила. І в один з таких візитів Павло запропонував Христині виходити заміж за його сина, мовляв, він хоче весілля зробити, поки він вдома.
Все організували дуже швидко, і вже за 2 тижні відбулося гучне весілля на 300 осіб. Молодятам відразу багатий батько купив квартиру, а Христина ще й зажадала від заможного свекра машину з салону.
От тільки план Павла провалився, нічого доброго з цього не вийшло – Христина пішла від Юрка, не минуло і року. Дівчина після розлучення забрала собі машину, і ще половину квартири відсудила.
В той день Віра повернулася додому, і зрозуміла, що її пограбували. З її будинку зникли всі цінні речі – гроші, золото, шуби, техніка. Вона відразу зателефонувала чоловікові, а потім в поліцію. Дивним був лише той факт, що двері і вікна були зачиненими, отже це зробив хтось, хто мав ключі від їхнього будинку.
Довго думати не довелося, в поліції відразу з’ясували, що це зробив їхній рідний син, і сказали, щоб вони самі з цим розбиралися.
Павло у всьому звинуватив дружину, сказав, що це її надмірна опіка і приховування всієї правди від нього, призвели до таких непоправних наслідків. Чоловік вже давно мав іншу, молоду пасію, тому сказав Вірі, що розлучається з нею, але залишає їй будинок.. і сина…
Гірко плакала 60-річна Віра над своєю долею. Після всього, що сталося, вона в лікарню потрапила, а провідати її було нікому – Павло зник з її життя, а сину було не до неї, він все більше котився вниз.
Один раз приїхала невістка, Христина дізналася, що у колишньої свекрухи проблеми, і привезла їй в лікарню баночку гарячого бульйону.
Отакий сумний підсумок розкішного і багатого життя. Віра була розбитою, вона просто не знала, що їй тепер робити, і як далі жити…
Олеся Біла.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.