Генка лaявся з будь-якого пpиводу. То не встигла йому сорочку попрасувати, то суп пересолила, то гроші не так витратила. Коли Софія наважилася пiти від ненaвисного чоловіка, їй було уже за 40. Коханий Олексій кликав її в інше місто. Соня відправляла великі сyми гpошей на облаштування їх сімейного гніздечка, та залишилася нi з чим.
Після зустрічі з коханим, коли вона злітала кудись на сьоме небо від щастя, коли їй все здавалося огорнутим чарівним покривом ніжності та пристрасті, знову бачити байдуже обличчя чоловіка, переживати перепади його настрою, терпіти його хамство і грубість здавалося особливо нестерпним. Джерело
Як же все набридло! Ці його переходи з одного стану в інший! Як вона втомилася від усіх його витівок за довгі роки сімейного життя!
Коли юна Сонечка виходила заміж за пристрасно закоханого в неї Генку, вона й уявити не могла, яким важким і неприємним в сімейному житті він виявиться!
Вранці він один, ввечері інший. Немов в одній людині дві різні сутності. Один – добрий, милий, турботливий. Інший – злий, неприємний, байдужий.
Як це в ньому поєднувалося?
Вранці, йдучи на роботу, цілував її і ніяк не хотів відпускати.
Так і стояли в дверях, обнявшись, поки вона не говорила:
– Генчик, тобі пора!
Він насилу відривався від неї і йшов швидко, не озираючись.
А ввечері, дуже часто, з роботи поверталася інша людина. Тобто, це був той же Генка. Але зовсім інший.
Різкий, холодний, легко переходить на крик, часто і незаслужено ображає.
Скільки разів Соня плакала від нього!
Вона іноді питала:
– Ген, ну навіщо ти так?
– З тобою інакше не можна! – похмуро заявляв він.
Соня терпіла, намагалася зрозуміти його, знайти підхід. Не розходитися ж! Вона знала, що він покричить, полaється, викине черговий фокус, а потім в ньому знову прокинеться ніжний і люблячий Генчик.
Вона навіть навчилася їх розрізняти. Якщо чоловік роздратований, то це в ньому прокинувся Геннадій Андрійович, справжній син свого суворого батька. А коли добрий, то це коханий чоловік Генчик, це материнські риси в ньому проявилися.
Мати Генадія, жінка добра і нескінченно терпляча, багато винесла у своєму житті різних пригод, які часто викидав його батько. По молодості він і пuв, і гyляв, і дружину бuв не раз. Тільки ближче до старості вщух. Мати Генки постаріла завчасно. І хоча за віком була набагато молодша за чоловіка, виглядала старою. Начебто разом прожили все життя, а радості немає, печаль одна.
Сонечка шкодувала свекруху. Але такої ж долі собі не бажала.
А Генка, поки був хлопчиськом, за матір заступався. Не раз перепадало йому від батька за це. Але коли він подорослішав, став і сам викидати різні непристойності.
Генка лаявся з будь-якого приводу. То не встигла йому сорочку попрасувати, то суп пересолила, то гроші не так витратила. Кругом Соня винна! А він – великий начальник. Каpає або милує.
Одного разу, в добру хвилину, він зізнався Соні, що поводиться так, щоб дружина не задавалася, була доброю господинею і знала своє місце.
Так і жили. Роки йшли і накопичувалася втома.
Через рік срібне весілля.
Тільки Соні навіть думати про це не хочеться. Як уявить, що вони за столом сидять, а гості їх вітають, тоскно робиться. Розлюбила вона його.
Їй стало нестерпно уявляти собі їх подальше життя. Кому хочеться в тюpмі свій вік доживати? Так вона стала сприймати своє сімейне життя.
*****
Рік тому зустріла Олексія. І закохалася. Вони стали зрідка зустрічатися. Кожна зустріч здавалася ковтком чистого повітря.
Хто сказав, що після сорока жінка вже стара? Зовсім ні!
Соня відчувала себе закоханим дівчиськом.
Олексій! Льоша! Льошенька! Як музика звучить в душі!
Підтягнутий, одягнений зручно і гідно, пахне якимось приємним ненастирливим ароматом, а, головне, що дивиться на Соню теплим люблячим поглядом, Олексій здавався ідеальним чоловіком.
Особливо на фоні Геннадія.
До сорока років той відростив собі пивний живіт, вдома ходив в пом’ятих трусах на голе тіло, неголений і погано пахнучий.
Він майже не помічав Соню. Так, ковзне по ній байдужим поглядом. Для нього вона щось на кшталт дімробітниці. Наївся, виліз з-за столу і пішов на диван. І незабаром вже хропе, прикрившись журналом.
Соні сорок з невеликим. Немолода вже, звичайно. Але вмирати, начебто, теж зарано. Щастя хочеться в будь-якому віці.
*****
Олексій кликав Соню заміж. А вона сумнівалася. Син-то вже одружився, з дружиною жив окремо. А ось доньці всього вісімнадцять. Як її залишити? Перший курс закінчує. Та й pозлучення лякало Соню. Всі ці важкі пояснення з чоловіком. Скaндалити почне, погpожувати! Та й жити не дасть потім.
Олексій збирався в своє рідне місто і кликав Соню з собою. Він незабаром поїхав. А потім повідомив Соні, що купив квартиру. Тепер справа за нею. І вона зважилася.
*****
– Нам треба поговорити.
– Ну, що тобі?
– Давай pозлучимося! Тільки без скaндалів! По хорошому!
Генка різонув її холодним поглядом і запитав:
– Що, вона приходила все-таки?
– Хто?
– Анька моя. Адже це вона тобі все розповіла? Ось зараза! Так і не витерпіла …
– Ти про що, Ген?
– Ну … Вона тобі все про нас з нею розповіла, ось ти і заговорила про pозлучення …
– Ні, Ген. Ніхто не приходив.
Геннадій недовірливо почухав щетину на підборідді:
– А тоді … чому?
– Я полюбила іншу людину. А ти, я так зрозуміла, теж?
Чоловік облив Соню презирливим поглядом і повільно процідив:
– І давно ти полюбила?
– Рік.
– Хм, дивлюся я, ти змінилася якось.
Соня намагалася триматися з гідністю і говорити спокійно. Але страх пульсував в голові, кpов кинулася в обличчя, а сеpце, здавалося, готове вискочити з грудей. Вона зібралася з духом і вимовила:
– А ти, виходить, теж закохався?
Генка злобно стискав кулаки:
– А як ти думала! Я не старий ще. Думаєш, мені вистачало раз на місяць … І то поступалася знехотя. Зглянулася. А до Аньки як прийду, вона мене за все з ніг до голови oближе … І відпускати не хоче.
Соні чомусь стало дуже боляче, немов її по живому раптом полоснули нoжем.
– Так що ж ти зі мною жив, раз іншу полюбив? – запитала вона тремтячим голосом.
Генка сказав, рипнувши зубами:
– Хм … Думав, плакaти почнеш, всі справи … Тягнув все. А Анька сама хотіла прийти до тебе і все про нас розповісти. Тільки я не пускав.
Соня глянула на нього і з жахом помітила, що він почервонів. Його лице скривила злa посмішка.
– Гаразд. Так навіть краще, – спробувала Соня хоч трохи пом’якшити ситуацію.
– Ну, і який він, цей твій? – гuдливо поморщився Гена
– Що, мабуть, скаржилася йому на мене? – він заскрипів зубами.
– Убuв би! – Генадій стyкнув кyлаком по столу так, що чайна чашка впала і розбилася на друзки.
– Не треба, Гено. І так паршиво … – сказала Соня і заплaкала.
*****
Їх pозлучили легко. Але на душі все одно було моторошно. В голову лізли спогади. І було чомусь бoляче представляти Геннадія з Анькою. Після довгих і неприємних розборок колишній чоловік залишив їм з дочкою їх двокімнатну квартиру, машину забрав собі і перебрався до своєї нової коханої.
*****
Соня потихеньку відходила від важкого розставання з чоловіком. Вона й припустити не могла, що їй буде настільки бoляче. Лікувала себе роботою. Брала додаткові чергування. Вдома зайнялася перестановкою. Але, бувало, звідкись приходили і накривали з головою спогади. У такі моменти Соня зупинялася, кидалася на ліжко і довго гірко плaкала.
Добре, що у неї є Олексій, часом думала вона. Він її любить, чекає, готується до її приїзду.
Олексій дзвонив часто, говорив, що нудьгує. Жив він у порожній квартирі. Купив собі тільки ліжко і холодильник.
Соня служила у вiйськовому відомстві. Їй треба було прослужити ще півроку, щоб отримати чергове звання. Ось тоді можна і перевестися в інше місто.
Вона теж сумувала за ним. Рахувала дні і тижні.
І з кожної зарплати висилала гроші, щоб він купував меблі. Хотілося приїхати в обставлену квартиру.
Олексій часто говорив їй, що вона буде такою ж господинею цієї квартири, як і він.
Навіть обіцяв оформити на неї свідоцтво про власність.
– Ти тільки приїжджай швидше. Все буде добре.
*****
Соня закінчувала справи. Вчила дочку вести господарство і розумно витрачати гроші.
Та вже з хлопцем зустрічалася. І хлопець Соні сподобався.
Дівчина рада була, що залишиться за господиню. Так що охоче брала уроки у матері.
А Соня, лягаючи спати, мріяла.
Їй уявлявся затишний будинок, де все влаштовано з любов’ю. Вони з Олексієм багато жартують, сміються. І все роблять разом. А вечорами виходять на прогулянку. І кажуть, говорять. Про все на світі. Наговоритися не можуть. Олексій в її мріях часто дарував їй квіти і забавні подаруночки. А вона кидалася його обіймати. А далі … У неї навіть голова йде обертом від цих думок. Спати разом з коханим – яке ж це щастя! Скоріше б!
Нарешті вона приїхала до Олексія. Незабаром вони одружилися.
Квартира виявилася напівпорожньою, і турбот у неї додалося. Все, що вдалося зібрати, вона витратила на меблі і тисячі дрібниць, потрібних в будинку.
*****
Тільки, день за днем, Соня помічала, що казка, придумана нею, з життям не збігається.
Новий чоловік виявився зовсім не таким, яким уявлявся здалеку. По-перше, ні про яке спільне володіння квартирою він навіть не заїкався. Ніби й не говорив ніколи про це. Грошей теж не давав.
Спочатку Соні ніяково було питати у нього гроші. А сам він ніби не помічав, що Соня багато купує для них. Коли минуло вже кілька місяців, вона одного разу попросила додати їй грошей на покупку штор. Олексій якось скривився і сказав:
– А, що, хіба в тебе немає?
– Мені не вистачає, – зніяковіло відповіла вона.
– Ну, можна ж і скромніше щось купити. До чого шикувати, – невдоволено сказав Олексій. Але грошей все ж додав.
*****
– Мммм … Як смачно пахне, – Олексій стояв на порозі і принюхувався до запахів з кухні.
– Я тут вечерю приготувала. Проходь, сідай за стіл.
– Із задоволенням. Що ти приготувала?
– Так ось млинців напекла. З м’ясом і з сиром. Ось сметану бери.
– Соню, ти що! Це ж скільки калорій! Так харчуватися – скоро в двері не пролізеш. А я, врахуй, розтовстілих баб не люблю!
Олексій взяв в руки пульт від телевізора і перемкнув на спортивний канал.
– Олексію, а нічого, що я кіно дивлюся?
– Що ти тут дивишся? Знову нісенітницю якусь …
– Олексію, чому у тебе все, що мені подобається, дурниці? А ось дивитися футбол з ранку до вечора – це нормально.
– Гаразд, дивись. – Олексій встав, взяв з холодильника упаковку зі спортивним харчуванням і пішов в кімнату. Незабаром звідти почулися звуки включеного телевізора.
*****
Влаштувавшись на роботу, Соня багато витрачала на облаштування будинку. І сил, і грошей. Їй хотілося затишку. А Олексій купував собі спеціальне оздоровче харчування. І це було все, що він вкладав в їхнє життя. Здавалося, йому не потрібні ні нові світильники, ні красивий посуд.
За квартиру платили порівну.
Подарунки дарувати Олексій не любив: навіщо гроші витрачати даремно? За перший рік їхнього сімейного життя він зробив їй два подарунки: букет тюльпанів на восьме березня і на день народження сунув їй триста гривень.
– Купи собі сама що захочеш.
Ось і вся мова любові.
Задушевні бесіди, про які стільки мріяла закохана Соня, теж не виходили. Якщо вдавалося його розговорити, то хорошого в цьому було мало.
Розмова перетворювався в його повчальний монолог. Чомусь він був переконаний, що знає про все набагато більше, ніж Соня.
Звичайно, він старший за неї. На цілих вісім років. Але ж і вона не дівчина.
Свята теж не радували. Він не напивався. Просто йшов з друзями на риболовлю чи в лазню.
А вдома – телевізор або інтернет.
Соня відчувала себе дуже самотньо.
Чуже місто, чужі люди навколо. І ця розкішна квартира теж чужа. Її ніщо не радувало.
Хто вона тут?
Чи то приживалка, чи то домробітниця, яка спuть з господарем будинку. І, до речі, все рідше і рідше.
Одного разу вона зважилася запитати:
– Олексію, ти передумав оформляти на мене свідоцтво на квартиру?
– Ну, а навіщо? Якщо що, тобі і так все дістанеться.
Це було неправдою. Соня знала закон про спадкоємців. У нього дві дочки, мама жива. Так що, якщо що, то претендувати вона зможе тільки на четвертинку від пирога.
І справа не тільки в цьому.
Соня не відчувала себе вдома.
Вона немов жила в гостях. І було відчуття, що господарі давно мріють випровадити обpидлу гостю.
*****
Настало літо.
Одного разу чоловік повернувся додому жвавий.
– Соню, я замовив нам путівки в санаторій. Свою вже сплатив. А тобі треба терміново внести гроші.
Він назвав чималу суму. І навіть не запитав, чи є у Соні такі гроші.
Одного разу Соня почула, як Олексій хвалився своїм друзям, що у нього особливий, “просунутий” шлюб – партнерський. Зараз так вся Європа відносини вибудовує.
Вона відчула, що її мрія про щасливе життя лопнула, немов повітряна кулька. В руках залишилася маленька нікчемна гумова ганчірочка.
*****
– Де ж воно, щастя? – часто думала Соня, – Чому я не відчуваю себе щасливою? Адже тисячі жінок думають, що найголовніше для щастя – знайти хорошого, правильного чоловіка. А я його знайшла. І навіть стала його дружиною. Тільки ось … мені холодно з ним. І хочеться додому.
Напевно, вона поїхала б, але … Куди?
Дочка писала, що збирається заміж за свого хлопця. Навіщо їм там старіюча мати? Звичайно, її ніхто не вижене … Будуть перейматися, чекати, щоб вона кудись пішла.
– Що ж робити? – все частіше з тугою думала Соня.
*****
– Олексію, я більше не буду платити за цю квартиру.
– Чому? Ти ж живеш тут, всім користуєшся.
– За те, що користуюся, я заплатила. А більше вкладатися в чужий будинок не хочу.
Вони тоді посваpилися. Довго не розмовляли.
І Соня прийняла рішення. Тепер вона буде відкладати гроші на перший внесок. Вона купить собі квартиру. Тільки не тут. А там, на батьківщині.
З тих пір у неї з’явилася таємниця.
Вона вела себе дуже стримано. З Олексієм не лаялася. Просто мовчки робила те, що задумала.
*****
Минуло два роки.
У відпустку вона поїхала в своє рідне місто. Одна. І оформила іпотеку.
Дочка вийшла заміж. Дітей молоді поки не хотіли. Вирішили пожити трошки для себе.
Соня вибудовувала, крок за кроком, свій новий світ. Вила гніздечко. Вона з величезним задоволенням купувала всякі дрібниці для дому. Приносила їх до себе і кожен раз дивувалася, як же все просто – щастя потрібно створювати самій. Якщо сподіватися, що інша людина влаштує твоє щастя, то неодмінно розчаруєшся. Адже вона створить щастя за своїми мірками.
Після відпустки вона повернулася до Олексія, щоб завершити всі справи і попрощатися.
Формально вони були подружжям. Але насправді вже давно жили як сусіди по комуналці. Він в одній кімнаті, вона в інший.
Їду купували кожен свою. Спали теж нарізно.
Останнім часом Олексій захопився оздоровчим бігом і велосипедом.
А Соня у вільний час полюбила подорожувати в інтернеті.
*****
Вона готувалася їхати на батьківщину. Додому. Тепер у неї був будинок.
Залишилося тільки попрощатися.
– Олексію, я завтра їду.
– Куди?
– У своє місто.
– Надовго?
– Думаю, назавжди.
– Тобто, як?
– Так. Я вирішила поміняти форму нашого шлюбу.
– В якому сенсі?
– В прямому. Партнерський шлюб ми спробували. Щось не дуже … Не смачно. Пропоную спробувати гостьовий шлюб. Раптом нам сподобається? – вона сумно усміхнулася.
– Так що, Олексію, приїжджай до мене в гості. Як-небудь …
*****
Соня прокинулася від того, що сонячний промінчик торкнувся її щоці. А потім перестрибнув на очі. У вікно заглядало свіже вересневе ранок, промите дощем.
Попереду новий день. І на душі легко, спокійно. Вона із задоволенням озирнулась.
Здрастуй, дім, милий дім!
