Ганна з таким смаком їла гарячий борщ, що у неї аж щоки порожевіли. Потім ще кількома дерунчиками пригостилася, сил у неї настільки додалося, що вона навіть сама чай зробила і сусідку пригостила. Раптом їхню розмову перервав телефонний дзвінок, на екрані висвітилося Син. Ганна радісно підняла слухавку, хотіла похвалитися, що вона щойно смачно поїла, але син наказав їй збиратися, сказав, що завтра за нею приїде, і просив, щоб вона речей брала з собою по мінімуму. – Синку, а як же Мурчик? Я без нього не поїду, – тихо сказала Ганна. – Кота сусідам віддаш. І щоб більше однієї сумки не збирала, – скомандував Вадим, сказав, що поспішає, і поставив слухавку

– Ну що сказав тобі твій син? Коли тебе забере? – цікава сусідка, яка прийшла провідати Ганну, розпитувала її про те, коли ж нарешті вона до сина переїде.

– Останній раз, коли я з ним говорила, він про це нічого не сказав, а останні дні Вадим від мене слухавку не бере, зайнятий певно, – знизала плечима Ганна, намагаючись виправдати сина.

– А ти хоч їла щось сьогодні? – запитала сусідка. А коли Анна промовчала, вона вибігла з хати, і за 5 хвилин повернулася.

– Вставай, я тут тобі борщику тепленького принесла. І дерунів моя дочка тобі передала, – наказала сусідка.

Ганна вперше за довгий час посміхнулася. Вона згадала, як була молодою і повною сил, то частенько пекла деруни і пригощала Маринку, яка до неї прибігала гратися з Вадимом. Вони обоє дуже любили деруни.

А тепер, коли Ганна зовсім з сил упала, то сусідська дівчинка Маринка, яка вже давно виросла, пригощає чимось смачненьким стареньку.

Ганна з таким смаком їла гарячий борщ, що у неї аж щоки порожевіли. Потім ще кількома дерунчиками пригостилася, сил у неї настільки додалося, що вона навіть сама чай зробила і сусідку пригостила.

Раптом їхню розмову перервав телефонний дзвінок, на екрані висвітилося Син. Ганна радісно підняла слухавку, хотіла похвалитися, що вона щойно смачно поїла, але син наказав їй збиратися, сказав, що завтра за нею приїде, і просив, щоб вона речей брала з собою по мінімуму.

– Синку, а як же Мурчик? Я без нього не поїду, – тихо сказала Ганна.

– Кота сусідам віддаш. І щоб більше однієї сумки не збирала, – скомандував Вадим, сказав, що поспішає, і поставив слухавку.

Старенька зраділа, пішла до шафи перебирати речі, щоб визначити, що брати з собою, а сусідка навпаки, насторожилася, їй не виглядало так, що син маму хоче до себе забрати.

Пішла вона від Ганни у важких роздумах про те, яке воно життя. Ганна свого сина народила в пізньому віці, сама ростила, до людей довела, а він коли в люди вибився, то про маму свою зовсім забув. Вона вже он стільки часу хворіє, а він так ще жодного разу маму не провідав.

Раптом біля воріт Ганни зупинилася велика чорна машина, і з неї вийшло два чоловіка, які стали пильно розглядати дім.

“Правду Вадим казав, що тут краса невимовна. А головне, спокій, природа. Беремо!” – каже один чоловік.

“А стару він в дім пристарілих оформить, я вже знайшов одне місцечко” – відповів інший.

Сусідка, яка вклякла від почутого, не могла просто пройти і не втрутитися.

“Добрий вечір, панове. Бачу, що ви за цим будинком придивляєтесь. А ми в селі його стороною обходимо. Не добре місце, відьма тут жила, в цій хаті щурі і змії не переводяться. Страшно дуже”.

Сказала, і пішла. А чоловіки сіли в машину і теж поїхали. Сусідка прийшла додому і все дочці розповіла, стали вони думати, як бабусю врятувати, бо розкрили справжній намір її сина. Вадим хотів мамин будинок продати, а маму віддати в дім для літніх людей.

Зранку Ганна встала ще до сходу сонця, зробила собі чаю, і молилася дуже сильно Богу. Рідний дім, в якому вона прожила 78 років вона аж ніяк не хотіла покидати, але розуміла, що здоров’я у неї вже не те, і у сина їй буде точно краще.

Зранку до неї прийшли і сусідка з дочкою. Марина сказала, що хоче попрощатися і Мурчика забрати.

Минав час, а Вадима все не було. Нарешті, під обід, біля воріт зупинилася його автівка і він не ввійшов, а влетів в хату.

– Що ти їм наплела? Яка відьма? Які щурі і змії? Геть розум втратила! Ну нічого, в притулку тобі голову підлікують, – спересердя вигукнув син.

– Притулок?

На цих словах Ганні стало зле. І тут у гру вступила сусідка з дочкою, вони викликали швидку, а Вадиму наказали забиратися геть, поки вони ще поліцію не викликали.

Через тиждень Ганна з лікарні повернулася додому. Вона і справді стала себе краще почувати. Марина не відходила від неї, купувала їй все, що треба.

Переступивши поріг рідної хати, Ганна відразу сказала, що пише дарчу на Марину. Вона ніколи не сподівалася такого вчинку від свого сина, але розуміла, що він від свого не відступиться. А Маринка їй як рідна ще з дитинства, і в ній вона була повністю впевнена.

Як же прикро на душі літнім батькам, коли вони стають непотрібними своїм дітям.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page