Ганна разом зі своїм чоловіком заробляють 32 тисячі гривень в місяць, у них лише одна дитина, хороша квартира, є авто у кожного, ще й будують будинок. Ганні 40 років, а Петрові – 42. Здається, що все добре у них, ще щоб всі так жили. Але ось Ганна сама себе багатою людиною не відчуває зовсім.
Жінка, навіть навпаки вважає – їм ледве на життя вистачає. Вона нічого собі не дозволяє купувати зайвого, завжди економить на їжі, стежить за акціями та розпродажем. У неї останнім часом є лише одна мрія – прийти в хороший супермаркет, взяти великий візочок і набрати в нього продуктів усяких смачних, не дивлячись на ціни! Просто взяти те, що хочеться зараз з’їсти і не відмовляти собі у цьому.
Ганна з Петром самі родом із звичайних сімей. Їх батькам тоді було дуже важко в молодості заробляти гроші, адже тоді були складні роки у всіх. Обидві сім’ї мали якісь продукти на столі тоді тільки за рахунок матерів, які працювали тоді за трьох, які не цуралися зовсім ніякої зайвої роботи, і проявляли справжні чудеса економії і кулінарної майстерності для своєї сім’ї, навчилися добре готувати по три страви з двох курячих крилець і годувати свої чималі сім’ї.
І Ганна, і Петро в студентські роки завжди мріяли розбагатіти, щоб гарно жити і купувати продукти, які тільки їм заманеться. От прийти в супермаркет, взяти найбільший візок і, не дивлячись на ціни і не вираховуючи грами, набрати всього самого найкращого і смачного. Їсти картоплю одну і крупи їм уже набридло.
Минуло відтоді багато часу. Ганні зараз 40 років, Петро на два роки старший за неї, у них одна дитина-школяр. Обоє вони мають дуже гарну освіту, вчилися добре, обоє працюють все життя, вони працьовиті люди, що там говорити.
І Ганна і Петро свого часу зробили хорошу кар’єру і отримують навіть за столичними мірками досить непогані зарплати.
Проте заспокоїтися і жити спокійно не довелося ще ні дня. Вони постійно хвилюються, що грошей їм може бути мало.
При тому, що чоловік з дружиною щомісяця заробляють удвох стільки, скільки іншим і не снилося, вільних грошей у подружжя ніколи немає. Спочатку всі кошти йшли на виплату кредиту – адже вони квартиру брали в кредит і, послідовно покращуючи житлові умови, змінили вже дві квартири за цей час. Придбали хороший автомобіль, потім другий, потім – земельну ділянку хорошу в гарному місці з недобудованим будинком, з нагоди, дуже недорого у знайомих, зараз швидкими темпами йде будівництво, яке і забирає у них всі гроші.
Виходить так, що вільних грошей у Ганни немає зовсім і ніколи не було. Вона шиє шкарпетки і колготки, обідає на роботі принесеною з дому в лоточку їжею, одяг купує тільки на розпродажах і дуже рідко.
Відпочивають вони теж завжди економно, і навіть не щороку. Ганна так і не народила другу дитину, хоча завжди в глибині душі мріяла про двох діточок – бо впевнена, що, якщо перестане вона працювати, вони тут же будуть жити бідно і грошей ні на що не вистачатиме їм.
І постійно їм обом здається, що ось ще зовсім трошки, залишився якийсь рік-два, а виплатять кредит, добудують, куплять – тоді заживуть вони заможно і нічого не будуть шкодувати для себе.
Але через рік-два нічого не змінюється, бо знову гроші потрібні на щось, і Ганна, як завжди, знову звично починає дуже економити на всьому – на собі і на рідних своїх. І заздрить в магазині тим, хто бездумно кидає в візок дорогі делікатеси. От би і їм так!
А от усі їх родичі, які живуть бідніше за цю сімейну пару, не заздрять їм зовсім, а шкодують їх сім’ю, бо гроші вони мають, але якісь постійно сумні, нещасливі, лише скаржаться, що нічого немають.
Фото ілюстративне.
