Ганна, коли побачила, що я чекаю дитину, стала крутитися біля мене з проханнями: дати погладити живoтик, дати посидіти на моєму місці, дати випити з моєї склянки. Вона плакала та жалілася мені, що не може мати дітей. Та одного разу ми зустрілися з нею у нашої спільної знайомої, Людмили. І я була приголомшена, побачивши її з чоловіком.
З Ганною ми живемо в одному дворі, але добре з нею познайомилися, коли я чекала дитину. Ми зустрілися на дні народження нашої спільної подруги. За матеріалами
Анна, побачивши мій живoтик, стала крутитися біля мене з проханнями: дати погладити живoтик, дати посидіти на моєму місці, дати випити з моєї чашки.
Загалом, втілювала всі прикмети, які можуть «привести до бажаного результату». На моє запитання вона відповіла, що вже кілька років намагається, але у неї ніяк не виходить.
Після того, як я народила, вона неодноразово підходила до мене у дворі, просила дати подивитися, дати погладити, дати потримати і нарікала на свою бездітність.
Пройшов ще рік і від нашої спільної подруги я дізнаюся, що, нарешті, сталося диво – Анна була в очікуванні!
На той момент вона звільнилася і нову роботу шукати не стала, сиділа вдома в своє задоволення, чоловік їй це дозволяв. Оскільки і я найчастіше була вдома з дитиною, вона іноді заходила в гості, розповідала про свої враження і самопочуття.
Перший триместр у неї пройшов добре. Навіть навпаки, вона люто налягала на фрукти і молочні продукти, не забуваючи при цьому про свій звичайний раціон. До початку вага у неї була близько 80 кг. і лікар їй натякала, що непогано б зменшити темпи, але Анна не хотіла брати себе в руки.
Коли йшов другий триместр, вона зайшла до мене на чай, побачила вазу з шоколадними цукерками і стала з задоволенням уплітати. При цьому поскаржилася, що по аналізах у неї цукор підвищений і лікарі сказали їсти менше солодкого. На моє зауваження з приводу цукерок, парирувала: – «Ну я ж трохи».
У третьому триместрі її вага наблизився до 100 кг. До того моменту всі знайомі звезли до неї купу дитячого одягу, іграшки, навіть ліжечко і коляску їй купувати не довелося, теж віддали.
На початку червня у неї з’явився синок, на щастя, цілком здоровий. Перетнулися ми з нею у дворі через пару тижнів після народження дитини. Зібралося кілька сімей, дістали мангал, стали смажити шашлики.
Коли я побачила, що вона везе в кошику коляски кілька пляшок пива, подумала, що може це вона для чоловіка взяла. Але він то якраз ще не прийшов з роботи, пиво вона взяла для себе.
Виявилося, що годувати дитину вона не стала, вона сказала, що молока у неї немає. А лікарям було все одно, видали їй суміш.
Ще вона розповіла, що дитину вона на тиждень віддавала бабусі, щоб відпочити і їй його тільки привезли. У більшості присутніх жінок був шок. Як так, віддати малюка, якому тиждень від народження, та ще так надовго? Правда, вголос їй висловлювати нічого не стали, пошептались за спиною.
Дальше більше. Купувати дорогу суміш Анна не стала, брала найдешевшу Крихітку, хоч і поскаржилася, що у дитини сильні коліки і запор. На наші поради змінити суміш тільки відмахнулася, що це не від цього і у всіх дітей кoліки. Дитину регулярно відвозили бабусі.
Коли йому виповнився пару місяців, вона загорілася бажанням підробляти вдома – робити манікюр і покриття гель-лаком. Купила необхідне приладдя і стала тренуватися на собі. Про це я дізналася від нашої спільної знайомої Людмили.
Людмила була в шоці, тому що всі ці процедури з нігтями тривають години чотири, при цьому руками нічого не можна робити. А батька дитини вдома в цей момент не було, і Анна сина просто кинула в ліжечку, не звертаючи увагу на його пхикання.
Через постійний плач і проблем з живoтиком у дитини вилiзла пупкова грижа, яку кілька разів заправляли в поліклініці і заклеювали товстим пластиром, на щастя, все обійшлося.
Педіатр сказала робити регулярно масаж, тому що тонус підвищений, так його робив батько – Анна «боїться».
Мадам Анна регулярно робить пости в інстаграм а-ля «щаслива мама». Восени вона з’їздила з чоловіком до столиці, тому що йому там запропонували хороший підробіток, а їй теж захотілося розважитися. Піврічну дитини на два тижні вона залишила бабусі.
Нещодавно ми зустрілися у нашої спільної знайомій Людмили. Анна приїхала в гості разом з чоловіком і дитиною. Сина в основному тримав батько. Малюк вже добре повзає і йому потрапив до рук целофановий пакетик, з яким він став грати, звичайно ж, брав і жував його (два нижніх зуба вже є).
Я стала забирати цей пакетик, на що Анна дуже обурилася, тому що пакети улюблена іграшка її сина і відбирати не треба. Пояснення, що він може проковтнути шматок целофану, її не переконали: «Подобається, нехай грає, аби не заважав».
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
