fbpx
Життєві історії
Галині зателенувала невістка і сказала, що вона чекає дитину, але вона живе у квартирі свекрухи, тому вона бабусею не стане. Софія боялася, що свекруха скоро повернеться у свою квартиру і їм буде мало місця. А ввечері зателефонував син

Галині Романівні зателенувала невістка і сказала, що вона чекає дитину, але вона живе у квартирі свекрухи, тому вона бабусею не стане. Софія боялася, що свекруха скоро повернеться у свою квартиру і їм буде мало місця. А ввечері зателефонував син

-Я Вам ще раз повторюю: народжувати в чужій квартирі не буду! За матеріалами

– Так чому в чужій? Половина Ігорю належить, живете ви удвох, без мене. Моя половина потім вам залишиться. Народжуй!

– Саме так: не хочу! Вибачте, я піду ляжу.

Читайте також: За день до весілля Микита дав мені ключі від своєї квартири, щоб я забрала деякі речі. Я відкрила двері і почула, що свекруха каже подрузі по телефону. Я навіть забула по що прийшла. Ввечері я сказала Микиті, що весілля не буде. Чоловік сказав, що все оплачено. А на весіллі свекруха просила, щоб я її називала лише мамою

Галина Романівна проводила поглядом Софію і зітхнула:

– Ну до чого вперта!

– Мамо, ну як? Поговорили? – з кухні вийшов Ігор, витираючи руки об фартух.

– Поговорили. Каже, раз немає у неї ні кола, ні двора, то і дитині поки в її житті не місце. Степане, поясни дружині: зараз вона не хоче, а якщо потім не зможе? Що за дурість: “Не хочу народжувати в чужій квартирі”?

– Як її напоумити? Я вже втомився пояснювати, що мільйони жінок мають дітей в квартирі своїх чоловіків і нічого. Вона боїться, що ти сюди жити переїдеш.

– Степане, Ви живете удвох, в квартирі три кімнати! Навіть якщо і переїду, дві з них – твої! Живіть на здоров’я. Ой, піду я. Ви за свою половину заплатили? Мені платіжку треба.

– На тумбочці лежить. Ми за капремонт в цьому місяці віддали, наступний – твій.

– Добре. Все, я пішла.

***

– Мамо, привіт. Ну все, ми вирішили: будемо кредит брати. Ти не проти, якщо ми квартиру здамо, щоб простіше було? Буде у тебе онук чи внучка!

– Софія народжувати згодна?

– Не починай! Що з орендою?

– Здавайте свою кімнату, якщо хочете.

– Мамо, так за всю квартиру більше грошей буде! Якраз на щомісячний платіж на двокімнатну квартиру вистачить. На перший внесок машину продам.

– А якщо мене чоловік вижене?

– Леонід Максимович? Тебе вижене? Не сміши: він душі в тобі не чує. Якщо що, до нас поїдеш, виділимо тобі кімнату, будеш з онуком жити. Ну що, ти згодна?

– Цікава у твоєї Софії логіка: в трійці, куди я можу повернутися, вона народжувати не хоче, а в двокімнатній квартирі мені цілу половину дитячої виділити готова. Степане, ти мене вибач, але я не хочу, щоб в моїй кімнаті жили сторонні люди.

– Мамо, це на час. Софія з декрету вийде, на роботу влаштуватися, фінансово легше буде. Тоді і квартирантів з твоєї кімнати виселимо. Ти теж виграєш: не треба буде комуналку оплачувати, все на квартирантів буде. Є ще один варіант: можна розміняти квартиру. Ми купимо тобі однокімнатну, інше нам. Далі – за планом: твою здавати будемо і кредит платити за нашу квартиру.

– Які ви розумні, я дивуюся! Знаєш, Степане, Софія права: не треба народжувати на чужій території. Нехай вона спочатку на роботу влаштується, озадачтеся покупкою житла, щоб не розраховувати на гроші від здачі чужої нерухомості. А потім і про дітей думати будете.

– Софія так і думала, що ти відмовишся нам допомагати. Готуйся до розміну.

***

– Галино Романівно, здрастуйте. Я ось на УЗД сходила, 13 неділь, з дитинкою все добре. Галино Романівно, мені Степан сказав, що Ви не будете собі квартиру купувати після розміну, а гроші візьмете. Може, Ви нам в борг дасте, щоб ми кредит не брали? Ми тоді трикімнатну купимо! А грошики повернемо, з часом.

– Доброго дня, Софіє. Без проблем. Угода з продажу нашої квартири відбудеться, з’їздимо до нотаріуса, напишіть мені по розписці і купуйте квартиру.

– Розписки? Навіщо?

– Щоб я була впевнена, що отримаю свої гроші назад. Зауваж: на відміну від банку, я не прошу довести платоспроможність. Розписка – проста формальність, так би мовити, демонстрація відсутності злого наміру. Ви ж мені все повернете? Значить, нічим не ризикуєте.

– Ми подумаємо. – холодно відповіла Софія і попрощалася.

– Яка розумна дівчина! – здивувалася Галина Романівна.

***

– Мамо, ти в своєму розумі? Які розписки? Чому дві? Давай я напишу відразу на всю суму?

– Степане, не розраховую, що ти мене зрозумієш, але спробую пояснити: квартира, яку ви купите, буде вашим спільним майном. При розлученні Софії належатиме половина. Якщо розписку напишеш тільки ти, то залишишся з половиною квартири і боргом переді мною. Якщо ти думаєш, що я вибачу тобі борг і спущу з рук те, що ти залишив мене без житла – ти помиляєшся. Я б воліла, щоб половина купленої вами квартири була оформлена на мене, поки ви не повернете гроші. А раз з моїми грошима ви будете брати трикімнатну, то розклад такий: була у мене половина трикімнатної квартири, стане ця половина Софіїною. Ти нічого не втрачаєш: як був власником півтора кімнат, так і залишишся. А у мене, замість моєї нерухомості, буде тільки твоя розписка. Це чесно по відношенню до мене?

– З цього ракурсу я на ситуацію не дивився.

– У вас же вистачить на однокімнатну? Беріть, на перших порах. Потім розширитися.

– Розберемося, мамо. Бувай.

– Бувай, Степане.

***

– Мамо, привіт. Розміну не буде. Ми залишаємося в нашій квартирі.

– А чому?

– Я подумав і вирішив: краще мати співвласником нерухомості маму, а не дружину. Ти зі мною не розлучишся?

– Ні звичайно, – розсміялася Галина Романівна. – Як Софія відреагувала?

– Не дуже радісно. Але рішення ми знайшли: беремо однокімнатну в кредит. Як виплатимо, вона Софії залишиться. Здавати її будемо, додавати і віддавати банку. Так що Соня на вулиці не залишиться.

– Відразу б так. А то понавигадували митних схем.

– Ми платно на УЗД сходили. Дівчинка буде! А ти станеш бабусею внучки!

– Чудово! Головне, щоб здорова була. Степане, мені працювати треба. Успіхів!

– Дякую тобі за все, мамо!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Related Post

facebook