Галині Романівні зателенувала невістка і сказала, що вона чекає дитину, але вона живе у квартирі свекрухи, тому вона бабусею не стане. Софія боялася, що свекруха скоро повернеться у свою квартиру і їм буде мало місця. А ввечері зателефонував син
-Я Вам ще раз повторюю: народжувати в чужій квартирі не буду! За матеріалами
– Так чому в чужій? Половина Ігорю належить, живете ви удвох, без мене. Моя половина потім вам залишиться. Народжуй!
– Саме так: не хочу! Вибачте, я піду ляжу.
Галина Романівна проводила поглядом Софію і зітхнула:
– Ну до чого вперта!
– Мамо, ну як? Поговорили? – з кухні вийшов Ігор, витираючи руки об фартух.
– Поговорили. Каже, раз немає у неї ні кола, ні двора, то і дитині поки в її житті не місце. Степане, поясни дружині: зараз вона не хоче, а якщо потім не зможе? Що за дурість: “Не хочу народжувати в чужій квартирі”?
– Як її напоумити? Я вже втомився пояснювати, що мільйони жінок мають дітей в квартирі своїх чоловіків і нічого. Вона боїться, що ти сюди жити переїдеш.
– Степане, Ви живете удвох, в квартирі три кімнати! Навіть якщо і переїду, дві з них – твої! Живіть на здоров’я. Ой, піду я. Ви за свою половину заплатили? Мені платіжку треба.
– На тумбочці лежить. Ми за капремонт в цьому місяці віддали, наступний – твій.
– Добре. Все, я пішла.
***
– Мамо, привіт. Ну все, ми вирішили: будемо кредит брати. Ти не проти, якщо ми квартиру здамо, щоб простіше було? Буде у тебе онук чи внучка!
– Софія народжувати згодна?
– Не починай! Що з орендою?
– Здавайте свою кімнату, якщо хочете.
– Мамо, так за всю квартиру більше грошей буде! Якраз на щомісячний платіж на двокімнатну квартиру вистачить. На перший внесок машину продам.
– А якщо мене чоловік вижене?
– Леонід Максимович? Тебе вижене? Не сміши: він душі в тобі не чує. Якщо що, до нас поїдеш, виділимо тобі кімнату, будеш з онуком жити. Ну що, ти згодна?
– Цікава у твоєї Софії логіка: в трійці, куди я можу повернутися, вона народжувати не хоче, а в двокімнатній квартирі мені цілу половину дитячої виділити готова. Степане, ти мене вибач, але я не хочу, щоб в моїй кімнаті жили сторонні люди.
– Мамо, це на час. Софія з декрету вийде, на роботу влаштуватися, фінансово легше буде. Тоді і квартирантів з твоєї кімнати виселимо. Ти теж виграєш: не треба буде комуналку оплачувати, все на квартирантів буде. Є ще один варіант: можна розміняти квартиру. Ми купимо тобі однокімнатну, інше нам. Далі – за планом: твою здавати будемо і кредит платити за нашу квартиру.
– Які ви розумні, я дивуюся! Знаєш, Степане, Софія права: не треба народжувати на чужій території. Нехай вона спочатку на роботу влаштується, озадачтеся покупкою житла, щоб не розраховувати на гроші від здачі чужої нерухомості. А потім і про дітей думати будете.
– Софія так і думала, що ти відмовишся нам допомагати. Готуйся до розміну.
***
– Галино Романівно, здрастуйте. Я ось на УЗД сходила, 13 неділь, з дитинкою все добре. Галино Романівно, мені Степан сказав, що Ви не будете собі квартиру купувати після розміну, а гроші візьмете. Може, Ви нам в борг дасте, щоб ми кредит не брали? Ми тоді трикімнатну купимо! А грошики повернемо, з часом.
– Доброго дня, Софіє. Без проблем. Угода з продажу нашої квартири відбудеться, з’їздимо до нотаріуса, напишіть мені по розписці і купуйте квартиру.
– Розписки? Навіщо?
– Щоб я була впевнена, що отримаю свої гроші назад. Зауваж: на відміну від банку, я не прошу довести платоспроможність. Розписка – проста формальність, так би мовити, демонстрація відсутності злого наміру. Ви ж мені все повернете? Значить, нічим не ризикуєте.
– Ми подумаємо. – холодно відповіла Софія і попрощалася.
– Яка розумна дівчина! – здивувалася Галина Романівна.
***
– Мамо, ти в своєму розумі? Які розписки? Чому дві? Давай я напишу відразу на всю суму?
– Степане, не розраховую, що ти мене зрозумієш, але спробую пояснити: квартира, яку ви купите, буде вашим спільним майном. При розлученні Софії належатиме половина. Якщо розписку напишеш тільки ти, то залишишся з половиною квартири і боргом переді мною. Якщо ти думаєш, що я вибачу тобі борг і спущу з рук те, що ти залишив мене без житла – ти помиляєшся. Я б воліла, щоб половина купленої вами квартири була оформлена на мене, поки ви не повернете гроші. А раз з моїми грошима ви будете брати трикімнатну, то розклад такий: була у мене половина трикімнатної квартири, стане ця половина Софіїною. Ти нічого не втрачаєш: як був власником півтора кімнат, так і залишишся. А у мене, замість моєї нерухомості, буде тільки твоя розписка. Це чесно по відношенню до мене?
– З цього ракурсу я на ситуацію не дивився.
– У вас же вистачить на однокімнатну? Беріть, на перших порах. Потім розширитися.
– Розберемося, мамо. Бувай.
– Бувай, Степане.
***
– Мамо, привіт. Розміну не буде. Ми залишаємося в нашій квартирі.
– А чому?
– Я подумав і вирішив: краще мати співвласником нерухомості маму, а не дружину. Ти зі мною не розлучишся?
– Ні звичайно, – розсміялася Галина Романівна. – Як Софія відреагувала?
– Не дуже радісно. Але рішення ми знайшли: беремо однокімнатну в кредит. Як виплатимо, вона Софії залишиться. Здавати її будемо, додавати і віддавати банку. Так що Соня на вулиці не залишиться.
– Відразу б так. А то понавигадували митних схем.
– Ми платно на УЗД сходили. Дівчинка буде! А ти станеш бабусею внучки!
– Чудово! Головне, щоб здорова була. Степане, мені працювати треба. Успіхів!
– Дякую тобі за все, мамо!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
