fbpx
Життєві історії
Галина вже 10 років живе у другому шлюбі, але мало не щодня ходить до своєї свекрухи. Колишньої. Галина швиденько забігає на подвір’я, потім до хати йде, адже потрібно все попоратися, щоб до вечора додому йти. Усі сусіди перешіптуються, хто знає цих жінок. Такого в селі давно не бачили

Галина вже живе у другому шлюбі цілих 10 років. Але майже кожен день вона забігає до своєї свекрухи, Марини Вікторівни. Колишньої свекрухи.

У них, на перший погляд, дуже цікаві відносини. Начебто вони нічим одна одній не зобов’язані, але кожна намагається хоч трохи підтримувати щоденне спілкування. Хоча ні, вони – родички одна одній. У них спільна донька та внучка.

– Галино, у мене молоко закінчилося, ти мені принесеш?

Знаєте, що ще цікаво? У матері вдома рідний син набагато рідше з’являється, ніж її колишня невістка, давалося б, зовсім стороння та чужа їй людина. Якось так виходить, що нова сім’я Галини ближче і рідніше синівської виявилася, для Марини Вікторівни. І чоловік Галини час від часу на підхваті у неї буває – все-таки чоловічі руки теж потрібні в домі, де живе одна вже немолода жінка.

Дивно якось вийшло в житті: з чоловіком Галина розлучилася, зустріла іншого, створила нову люблячу сім’ю, а колишню свекруху зі списку найближчих родичів не викреслила зовсім. І не просто часто з’являється у її домі, а й допомагає їй у всьому.

Якщо раптом здоров’я літньої жінки похитнеться, адже таке трапляється з людьми у віці, я здогадуюся, хто за нею буде доглядати, це точно не буде її власний рідний син.

Чи багато хто з нас здатні на такі вчинки? І яку внутрішню доброту потрібно мати, щоб вважати себе зобов’язаною допомагати мало не щодня чужій літній людині, але бабусі своєї доньки?

Я знаю Галину дуже багато років, у неї добра та щира душа, вона людяна жінка, її багато людей поважає. Дуже хочу, щоб в неї в житті все склалося дуже добре.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – rozhyshche.rayon.

facebook