Галина взяла до себе свою бабусю, щоб турбуватися про неї. Літній жінці уже було майже 89 років, старенька вже майже не бачила, тому і продала свій дім у селі і все господарство, яке нажила за багато років. І ця старенька жіночка настільки звикла до постійної сільської важкої праці, що коли нарешті на схилі літ мала змогу відпочити у своєї внучки, то, на диво Галини, вона не стала цього робити. Кожного дня бабуся мила посуд, витирала пил і робила різні дрібниці. Хоча, правду кажучи, то робила вона це дуже погано. Посуд залишався брудним, всі “протерті” полички пилилися пилом, і що бабуся не брала у свої руки, постійно губила, або забувала де поклала. Галині доводилось перемивати посуд та перетирати все заново. Але вона її ні разу цього не сказала.
Особливу увагу я тоді звернула на руки бабусі Галини. Було видно, що все життя вона ними трудилася і вони навіть трішки всохли, але не втратили свого “затишного бабусиного шарму”, якщо це можна так назвати.
На постійні запитання бабусі, чи все добре вимито, Галина з упевненістю відповідала:
– Так, бабусю! Чудово! Не знаю, якби я без тебе встигала все! Без тебе я б точно не справилася.
Бабуся була задоволена, що й досі корисна та потрібна людям і що не даремно живе та їсть хліб у своєї родички. А Галина завжди, поки її бабуся йшла спати перемивала за нею посуд, змітала з підлоги крихти та все перероблювала, що старенька намагалася зробити за день.
Галина, незважаючи на свій молодий ще вік, була дуже мудрою жінкою. Вона поводила себе так по відношенню до старенької, як не кожен би зміг. Щодня перемивати посуд, підлогу і при цьому й далі стверджувати, що робота виконана на відмінно, бути усім задоволеною, щиро усміхатися без жодного роздратування. Як на мене, це і є та справжня сімейна любов. У них вона виражалася не у тому, що внучка дозволила бабусі жити у себе, а у тому, що кожного дня вона мовчала, навіть коли їй було дуже важко, та давала змогу бабусі відчути себе потрібною. Жодного разу не показала свого невдоволення.
До останнього дня свого життя протягом 7-ми років бабуся мила посуд у внучки й відчувала себе дійсно щасливою, бо була потрібною. Незважаючи на свій вік, вона завжди виглядала щасливою та була усміхненою. Вона дуже любила внучку.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay
