Галина мала щасливе дитинство, була одна в батьків. Мама й тато, хоч люди сільські, але були дуже гарні господарі. Чого тільки в них не було в господарстві. А гроші усі для доньки.
Галина була дівчиною гарною, але пізно заміж вийшла, не складалася доля. Привела зятя додому. Мама з татом дуже просили її цього не робити, бо знали яка слава ходить в сім’ї про Івана, та й ще його батько п’є. Мама Галі пояснювала, що Іван такий, як батько його, що все це спадково і вона ще зазнає з ним солі, та хіба молодому серцю накажеш. Та й переконувала Галина батьків, що Іван вже відмовився від сивенької, обіцяв їй, що візьметься за розум.
Весілля зробили батьки і зажила Галина з Іваном у великій батьківській хаті. Зять мав все, адже тесть з тещою люди працьовиті, тому до роботи не брався, а вони старалися ще більше, бо бачили, що доньці надіятися більше немає на кого, треба їй забезпечити життя.
За пів року після весілля Іван став пити. Та так, що непросто було поряд з ним, але Галина щиро кохала, та й розуміла, що носить дитя.
З таким життям не могли змиритися батьки Галини, адже було соромно перед сусідами та рідними людьми, вони люди порядні до осуду не звикли. Спочатку тато пішов, за рік мама.
Галина тужила за батьками, але бралася за будь-яку роботу, бо мала двох синів, потрібно підіймати їх на ноги. Та обоє пішли по батьковим стопам.
Старшого сина Сергія і не стало через сивеньку. Галина посивіла за декілька днів, а з Іваном наче сталося щось, зовсім перестав пити. І став таким гарним господарем, що й не передати. Усім в селі все лаштував, майстрував, зробив гарний ремонт в хаті. І нарешті Гали на побачила щасливе життя, отак би й жила, та через три роки Івана не стало, сказалося на здоров’ї минуле життя.
Тоді й молодший син Тарас повернувся з міста з навчання. Одружився, мав вже сина. Але життя не склалося, бо пішов батьківським шляхом. Дружина довго дивитися на це не могла, розучилися і Тарас повернувся до матері.
Виносив з дому все. Галина вже не хотіла мовчати, пішла в селищну раду скаржитися на двох жінок, які її продають. Пояснювала, що все виносить з дому, щоб нічого не продавали йому. Ті голову опускали, а як одна з них на вулицю вийшла, то прямо їй в слід сказали, що ніхто пити не примушує, якщо вона не продасть, то інша продаватиме. Галина мовчки побрела додому. Змирилася з долею.
Роки минали, старіла, Тарас пив.
А як їй виповнилося 70, вже нічого не могла сама робити. Приїхав онук і забрав Галину до себе. Так гарно доглядав за нею і дружина його дуже привітна, гарне обійстя мають, сказали, що хочуть, щоб залишилася з ними старенька, жінка лише мило посміхнулася.
Минув тиждень і Галина стала просити в онука:
– Відвези мене, синочку додому, там дитина моя, батько твій. Що він там сам без мене робить? пропаде.
Як не вмовляли діти стареньку, все марно. Тільки й просилася додому.
Відвезли. А через тиждень не стало Галини, а Тарас лише наступного дня помітив, що мама зранку не встала.
Фото ілюстративне – скріншот відео.
