Одна моя хороша подруга, Галина, нещодавно стала свекрухою. Не тією «злісною тіткою», про яку так люблять розповідати, а цілком турботливою і розуміючою людиною.
Молоді стали перший час жити разом з нею, чому наша знайома була дуже рада. По-перше, улюблений син поруч, а, по-друге, коли молодь в будинку – жити веселіше, не так відчуваєш старість. Так вона спочатку думала.
Невістка їй дуже подобалася: скромна дівчина, з хорошою освітою, ввічлива, відноситься шанобливо до старших. Тільки коли після весілля стали жити всі разом, Галину чекав сюрприз.
Виявилося, що невістка абсолютно не пристосована до побуту. Вона не вміє готувати, не звикла прибирати в квартирі, а про те, щоб сорочку чоловікові попрасувати і взагалі мови бути не може. І ось свекруха, жінка вже немолода, придбала собі турботи про ще одну дитину.
– Мало того, що я на всіх готую, так після їжі вона встає з-за столу, говорить «дякую» і йде до себе в кімнату», – скаржиться мені якось Галя. – На дивані крихти постійно, тому що вона любить бутерброди їсти і телевізор дивитися.
Жінка вирішила поговорити з сином, щоб він якось дружину до побуту привчав, і навіть запропонувала їй навчити всьому. Син погодився з мамою, проте, з боку невістки все залишилося як і раніше. Іноді вона заради пристойності починає щось робити, але видно, що робить все це як вийде, аби очі відвести.
Тепер свекруха хоче, щоб син з дружиною з’їхали і жили окремо, так як бути хатньою робітницею вона не має наміру. Хвилює її тільки ймовірна швидка поява дитини і те, як можна довірити онука такій жінці, яка собі та чоловікові раду дати не може і вчитися не хоче.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.