Сімейне життя у Варвари з Геннадієм не склалося, адже хорошим сім’янином чоловіка назвати було важко. Грошей не заробляв, не приділяв належної уваги ні дружині, ні дітям. Варвара любила свого чоловіка, тому все терпіла. Знала і про зради – прощала і це. Адже в сім’ї зростало двоє дітей, Варвара хотіла, щоб у них був батько.
Заробітками Геннадій теж не переймався, тому утримувала родину Варвара. Їй з двома дітьми доводилося жити у скруті та економити кожну копійку. Геннадій, коли мав гроші, не відмовляв собі ні в чому: як не новий одяг купував, то черговий мобільний телефон.
Про те, щоб кинути чоловіка, Варвара і слухати не хотіла, хоча подруги і знайомі радили жінці це зробити. Не зважаючи ні на що, Варвара любила свого Гену. Вона вийшла за нього заміж у дев’ятнадцять, одружилися після кількох місяців знайомства. Тоді Варварі здавалося, що вони житимуть щасливо та безхмарно. Та вже в перший рік вона зрозуміла, що це не так. Невдовзі після народження старшої Елі чоловік почав зникати з дому. Через деякий час сусіди донесли — у Гени є інша жінка. Випадково побачили їх разом в ресторані.
Як же тоді плакала Варвара, як просила чоловіка одуматися… Він обіцяв, навіть клявся, але минало трохи часу і у нього з’являлася чергова пасія. Тому Варварі нічого не залишалося, як терпіти. Самотужки давала раду по господарству, з дітьми та ще й на роботу встигала. Чи не найбільше гнітило те, що на боці свого гулящого сина була свекруха. На Варварині сльози мала єдину відмовку: якби у сім’ї все було гаразд, то Геннадій у гречку би не скакав.
Одного разу Варвара повернулася додому швидше і застала свого Гену з іншою жінкою.
— Геть втратив розум! — розкричалася Варвара. Її галас здійняв на ноги всіх сусідів. Але жінці було вже байдуже. Вона зважилася на те, від чого стримувалася дванадцять років подружнього життя: виставила чоловіка за двері.
Коли Геннадій зрозумів, що цього разу дружина його не пробачить, посмів судитися з Варварою за спільно нажите майно. До цього його напоумила його мама, яка добряче підливала олії у вогонь, бо тепер синочок, що не звик працювати, сів на її шию.
Варварі із донечками велося несолодко. Особливо гірко стало пізньої осені. Наближалася зима, улюблені свята дітвори, а Варвара, мов на зло, залишилася без роботи. Жінка не спала ночами і все думала, за що купити дівчатками зимове взуття та теплий одяг, де знайти гроші, щоб придбати донечкам подарунки?
Одного разу до Варвари завітав молодший брат Геннадія. Федір витягнув з гаманця кілька тисяч гривень, щоб допомогти дітям брата.
— Варваро, я знаю, що тебе скоротили. Візьми гроші. Не хочу, щоб племінниці бідували. Та й соромно мені за брата, — промовив зніяковівши.
Такого Варвара аж ніяк не очікувала. Від здивування вона аж забула запросити гостя в хату. Через кілька хвилин Федір попрощався з дівчатками й зник, проте через кілька тижнів він завітав до них знову. Знову підкинув Варварі трохи грошей та допоміг дещо зробити по дому.
Пообіцяв допомагати й надалі, бо Геннадій і не думав братися за розум. Дивно, проте Федір був повною протилежністю старшого брата — працьовитий, сумлінний, поміркований. Щойно закінчив виш, як одразу влаштувався на роботу. Правда, молодший на п’ять років брат був не таким красенем, як Гена. А ще був мовчазним та закритим. Може тому дівчата досі оминали його. Зрештою, він теж у вільний час сидів за книжками, а не шукав ту єдину.
Коли занедужала донька Варвари, Федір примчав на таксі за якихось пів години. Підтримував Варвару з донькою всі два тижні, що та пробула в лікарні. Залишився на господарств і зі старшою племінницею, готував їй їжу та відпроваджував до школи. Без жодного зайвого слова.
Той важкий період зблизив їх. Варвара не знала, як дякувати Федоров і за його добре серце. Але розуміла, що не може більше користуватися допомогою брата колишнього чоловіка. У нього — своє життя. Так і сказала про це йому.
— Племінниці мені не чужі, — відповів Федір.
І вразив її раптовим зізнанням. Розповів, що давно закоханий у Варвару, але завжди приховував свої почуття. Спочатку він поважав вибір брата, потім не втручався у чужу сім’ю, хоч завжди просив Геннадія зав’язати з гулянками, просив цінувати дітей та дружину. Втім, до його думки ніхто не прислухався.
— Він — дурень, мій брат, — зітхнув Федір. — Бо ти неймовірна жінка: красива, розумна, чуйна та вірна.
Варвара благала його замовкнути. Бо вони надто різні, бо Федір молодший від неї, між ними багато перепон. А у нього обов’язково буде інше кохання та щаслива родина.
— Ні, ні, я завоюю твоє серце. Обіцяю тобі, ми будемо разом, — стояв на своєму Федір.
Минуло два роки, перш ніж йому вдалося дотримати слова. Але Федір домігся свого. На відміну від брата, він — справжній чоловік.
Сьогодні Варвара з Федором разом. Попри осуд окремих людей та прокляття свекрухи. Незважаючи на сварки з Геннадієм, який дорікав, що Варвара навмисне причарувала його брата.
Спочатку знайомі дивувалися цій парі, але після гостин у цієї родини всі по-доброму заздрять Варварі та Федорові. У їхній сім’ї панують повага, затишок і взаєморозуміння. Вони завжди підтримують одне одного. Бо добре знають, що любов — це не тільки слова, а насамперед вчинки. І турбота. Турбота про того, хто тобі дорогий.
І нічого не має значення, окрім поваги, любові і взаєморозуміння. Це для сім’ї найголовніше.
За матеріалами Василина ШЕПЕТІВСЬКА
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
