fbpx
Breaking News
— Донька скaзала, щo якщo ми з батьком будeмо пpоти — вони однaково одpужаться без нaшої участі й блaгословення, — гoлосила Катерина. Не спoдобався їй мaйже сорoкарічний і трохи пoвнуватий мaйбутній зять. Дoнечка ж у неї 24-річна oдиначка-кpасуня
Хiба Ірина вuнна, що нарoдилася тaкою? Oбличчя врoдливе – хоч вoду з нього пuй, а от нoга. Іра нiяк нe мoгла прoстити матері її вчuнок, який спyстошив дівчині дyшу, рoзбив сеpце і злaмав дoлю. Гіркі сльoзи кoтилися по oбличчю Іри
– Полюбyйтеся на вашого синoчка, бoмжем скoро стaне, – пuляла свeкруху невiсточка. – Нам тaкий aлкaш нe пoтрібен. Ми сoбі кpащого тата знaйдемо, прaвда, мaлесенький? – підмoргувала до синoчка. Зоя ж пpивозила подаpунки невiстці, аби та нe прoганяла Миколу. Аллочка спpавно бpала зoлоті пеpсні, лaнцюжки, які Зойка накyпила, бyдучи при пoсаді. Але й чoловіка прoдовжувала пuляти
– Знaла б що тaка бyдеш, не наpодила б, – чaсто кpичала мати. Я в сльoзах тiкала на вулицю, рoзуміла, щo зaйва в сім’ї. Одягалася в обнoски, які залuшалися піcля стаpших сестер. В нагoроду за це від дoлі я отpимала добpого чoловіка
– А ти xто така, щоб мені вкaзувати? – обуpилася Катя. – Я нe до тебе пpийшла, а до свого бaтька. Ще рік назад Світлана б не повіpила, якби їй сказали, що вона зiйдеться з рoзлученим чоловіком і буде теpпіти у власному будинку капpизи і витiвки його чотирнадцятирічної дочки
Життєві історії
«Дивись, Маринко, Сергійко у нас мужчина жонатий, його Аллочка, якщо щось, тобі коси повидирає» І знала ж, що біля під’їзду власного будинку треба просто попрощатись, та не змогла

До відправки потяга залишалося 15 хвилин, але стояти на пероні навіть під лагідним ранковим сонечком Марині не хотілося. Зайшла у купе. «Завтра я знову побачу Сергія», – полетіла думками до коханого. За матеріалами

Вони зустрілися три роки тому у спільних знайомих. Низький незнайомий чоловічий голос у передпокої відразу привернув увагу Марини. А коли вже зустріла погляд сірих очей, які, здавалося, пронизували її всю, зрозуміла: пропала. Сергій того вечора визвався проводжати її додому. Серце Марини затрепетало у радісному передчутті чогось нового і великого.

Холодним душем стали слова подруги, кинуті немов жартома: «Дивись, Маринко, Сергійко у нас мужчина жонатий, його Аллочка, якщо щось, тобі коси повидирає…» І знала ж, що біля під’їзду власного будинку треба просто попрощатись. Але губи, всупереч доводам розуму, коли чоловік запропонував зустрітися «завтра», самі прошепотіли: «Так». І от уже три роки вони кохають один одного. Три роки він переконує її, що це вона, Марина, жінка його мрії.

Треба ще трішки зачекати, поки підросте його син. Йому зараз 13, от переживуть важкий підлітковий вік – і він залишить нелюбу дружину й буде завжди поруч з нею, єдиною коханою.

Бабуся не раз казала Марині: «Не бери чужого, будуй своє. Навіть коли він піде із сім’ї, ніколи твоїм не буде: сина з голови просто так не викинеш. Ти молода, тобі твоє життя і щастя будувати треба. На чужому горі його не збудуєш». Марина враз згадала, як домовлялася з Сергієм зустрічати разом останній Новий рік. Сина мав відправити до тещі, дружині скаже, що терміново на роботу викликали. Вона ще з обіду відпросилась у начальства, навіть на бокал шaмпанcького не залишилася.

Готуючи вишукані страви, весело поглядала на пухнасту зелену красуню, яку Сергій приніс напередодні: «От він зараз прийде – і ми почнемо її наряджати. Вперше разом, по-сімейному». Годинник пробuв дев’яту, десяту, одинадцяту… Сергія не було. Марина сиділа вся така нарядна, у новому платті, із зачіскою, макіяжем і ще сподівалася, що от-от у двері подзвонять. Подзвонили. Тільки не у двері. Підняла слухавку мобільного і почула шепіт Сергія: «Теща захворіла, малий залишився вдома. Прийду як завжди. Цілую».

Вона безсило опустила руки: як же їй набридло проводжати старий рік самій. Сергій о 12-й годині піднімав келих шaмпанcького з дружиною і сином. І лише 1 січня вдень приходив до неї, своєї коханки, зустрічати Новий рік… Ялинка так і зосталася стояти у кутку без прикрас.

Читайте також:ВВЕЧЕРІ МАТИ НАГАДАЛА ДОЧЦІ: – ТИ Ж ПАМ’ЯТАЄШ, СПAТИ З ЧОЛОВІКОМ У ПІСТ, ЩЕ Й ВЕЛИКИЙ, – ГРIХ! ТО ВЖЕ ДОТЕРПІТЬ ТИХ КІЛЬКА ДНІВ, – З НАТИСКОМ НА СЛОВО «ДОТЕРПІТЬ» ПРОМОВИЛА. ОЛЕСЯ ОПУСТИЛА ОЧІ, БО ЇЇ ДУМКИ БУЛИ ЗАЙНЯТІ САМЕ ТИМ «ГРIШНИМ», ЇЙ ХОТІЛОСЯ, ЩОБ МАТИ З БАТЬКОМ ШВИДШЕ ЗАСНУЛИ, А ВОНА Ж І ТАК ДОВГО ТЕРПІЛА

А ще зрадлива пам’ять повернула в один з літніх вечорів. Він запросив її у ресторан-караоке. Вони співали старі пісні про любов, було дуже весело, Сергій мав залишитися з нею на всю ніч. Та коли вони пішки поверталися вечірнім містом, раптом «ожив» його мобільний. «Так, добре, скоро буду», – чеканив слова. Він потягнув її до найближчої аптеки, вийшов звідти з пакунком медикаментів: «Пробач, доведеться йти додому, щось мій хлопець себе погано почуває», – ніяково посміхнувся. Ще й досі Марина пам’ятає, як різонуло її тоді це слово: «додому».

Двері купе роз’їхалися. «Провідниця», – промелькнуло у Марининій голові. Натомість перед нею стояв симпатичний молодий чоловік у камуфляжі.

– Гарний сьогодні день, – замість привітання з посмішкою промовив.

– Можливо, – трішки розгублено відповіла Марина.

– Раз нам уже їхати декілька годин, давайте знайомитися. Мене звати Олег, – не знімаючи посмішки з обличчя, військовий сів напроти.

Він говорив спокійно, усміхаючись, їй практично нічого й не треба було відповідати. Олег виявився дуже цікавою людиною. Захоплювався туризмом, де тільки не був! У горах Кавказу і Тянь-Шаню, на Памірі, Камчатці… І так захопливо розповідав! А як умів слухати! Вони пробалакали цілу ніч. Марина забула геть усі свої проблеми і не помітила, як сплинув час. І тільки коли потяг наближався до станції, вона згадала, що на пероні її мав чекати Сергій. Умить стала серйозною. Олег помітив зміну у настрої супутниці.

– Марин, я приїхав по службі – частину вивели з АТO і зараз вона дислокується у вашому місті, я тут нічого не знаю. Може, проведеш екскурсію?

Вони обмінялися телефонами. Перед виходом з вагона Марина забарилася – чомусь не захотіла, щоб Олег бачив її із Сергієм. А він не став наполягати на проводжанні, тільки сказав, що обов’язково передзвонить. Сергія на пероні не було, і телефонувати йому вперше за три роки Марині не схотілось.

З Олегом, як і домовилися, побачилися через день. Він її зустрів з великим букетом ромашок.

Вона показала йому центральну вулицю, обійшли парк, їли морозиво у літньому ресторанчику, навіть на атракціонах каталися. До кінця дня у Марини все міцнішала думка, що вона не хоче розлучатися із цим чоловіком. І раптом Олег випалив зненацька:

– Давай зайдемо в гості до моїх знайомих!

Марина обімліла, коли двері квартири відчинив… Сергій. Чоловік оторопілими очима дивився на свою коханку і, схоже, не розумів, що вона тут робить.

– Олежику, а що це за красуня з тобою? – постала за спиною чоловіка Алла.

– Моя дружина, Марина, – просто відрекомендував Олег. Сергій тільки очі вирячив…

У кімнаті було гамірно, всі запрошували прибулих за стіл – негайно випuти чаpку і закyсити.

– Не пояснювати ж, що ми тільки вчора у потязі познайомилися, – прошепотів Олег на вушко Марині. – А так зразу все всім зрозуміло, – він пильним довгим поглядом подивився на жінку. – А розписатися ми хоч завтра можемо, я ж військовий, мені місяць для роздумів не треба.

Ні на мить Марина не пошкодувала, що зв’язала свою долю з Олегом. Сергій після того вечора декілька разів намагався з нею зустрітись і поговорити. Але Марина була непохитною: вона хоче будувати своє життя.

Related Post