Дивно, що 100-гривнева копюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою, коли ми її залишаємо на ринку.
Дивно, що година, проведена за читанням молитов, поминаючи Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора – такою короткою.
Дивно, що читаючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як в розмові з приятелем це нам не складає ніяких труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли на футболі оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що нам так важко прочитати хоча б одну главу з Біблії, і так легко ми читаємо 100 сторінок з роману, який нам сподобався.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть в перші ряди, а в церкві – в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, але ми так легко запам’ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко повністю увірувати в написане в слові Божому.
Читайте також: Неділя – особливий день для християнина. Підіть до Божого дому
Дивно, що кожен з нас бажає увійти в рай, і не хоче обтяжувати себе стараннями для його здобуття.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею, і адвокатом: коли мова йде про чужі гріхи – ти суддя, а коли мова йде про власні гріхи – ти адвокат.
Дивно, що прочитавши ці рядки, майже кожен з нас вважатиме їх актуальними для інших не маючи відношення до самого себе.
