Я думала, що хоч цього року ми поїдемо відпочивати, сподівалася, що у чоловіка знайдеться необхідна для цього сума. Але він мені зізнався, що гроші витратив на те, щоб поміняти вікна в будинку своїх батьків. І так завжди, я вже втомилася від цієї доброчинності.
Тарас допомагає своїм батькам і своєму молодшому братові. А я, і діти постійно перебуваємо на другому плані! Мені це дуже набридло.
Мене звати Алла, мені тридцять три роки, а моєму чоловікові Тарасу – тридцять шість років. У нас з Тарасом двоє дітей: старшому синові – сім років, а молодшому синові – півтора року.
Останнім часом ми з Тарасом почали дуже часто лаятися через гроші. Тарас заробляє більше двадцяти тисяч, але з його зарплати нам залишається дуже мало грошей.
Я зарплати чоловіка навіть не бачу. Зате наші гроші бачать його батьки. Тарас вважає це нормальним. А нещодавно я дізналася, що мій чоловік ще допомагає і своєму братові. Олега рік тому скоротили, і він так і не зміг знайти собі нормальну роботу. А у них квартира в кредиті, який потрібно сплачувати. Ось Тарас і допомагає платити кредит своєму братові. Його попросили про це батьки, а він не зміг відмовити.
У мене є невеликий манікюрний салон. Але зараз я там не працюю: я ж сиджу в декреті з дитиною. Я просто здаю приміщення за невелику оренду.
Ми з Тарасом одружені десять років. Ми за цей час самостійно змогли виплатити кредит за свою квартиру. Коли народився син, ми вирішили, що нам треба збирати гроші для того, щоб в майбутньому купити йому квартиру. Але тепер чоловік про це нічого не говорить.
Почалося все з того, що свекруха і свекор захотіли поставити у себе на дачі новий, хороший паркан. Але гроші вони свої на це витрачати не захотіли: вони їх бережуть на старість. Вони попросили Тараса купити їм такий паркан в розстрочку. Цілих три місяці мій чоловік виплачував цю розстрочку.
Потім батькам чоловіка терміново знадобився басейн. Його будівництво теж оплатив мій чоловік. Потім їм терміново знадобилася альтанка, потім їм знадобилася нова теплиця. Тепер – вікна. Все це знову довелося оплачувати моєму чоловікові.
Батьки чоловіка звикли до того, що Тарас їм постійно гроші дає. Потім брат втратив роботу і Тарас почав допомагати ще і своєму братові.
Гаразд, я розумію, ще допомагати батькам. Хоча батьки чоловіка вже явно перегнули палицю зі своїми бажаннями. Але постійно допомагати і молодшому братові – це вже явний перебір.
Поки не народився молодший син, у нас взагалі не було проблем з грошима, адже я тоді працювала і непогано заробляла. Але потім все змінилося.
Чоловік витрачає гроші на бензин, на обіди в кафе, на родичів. А мені він дає те, що залишається. А це дуже маленька сума на всю нашу родину. Наш старший син ходить в платну секцію боксу, займається англійською та німецькою з репетиторами. Це теж все грошей коштує, і немаленьких.
Нещодавно Тарас сказав, що це все дуже дорого і нам доведеться від чогось відмовитися. А то це вже все занадто дорого.
Я так розсердилася, коли це почула. Батьки чоловіка отримують хорошу пенсію і їм ще й Тарас допомагає. А для рідного сина грошей, значить, немає. Хіба це правильно? Звичайно ж ні!
Я б подала на аліменти, але справа в тому, що чоловік тільки частину своєї зарплати отримує офіційно, а більшу частину зарплати він отримує в конверті.
Я намагалася поговорити зі свекрухою, але вона мені сказала, щоб я не втручалася в їхні справи. Мовляв, вони самі зі своїм сином у всьому розберуться. Розмовляти з Тарасом на цю тему взагалі марно просто.
Батьки чоловіка всім розповідають про те, який у них чудовий син. Тарасу це дуже подобається і він готовий допомагати своїм батькам і далі.
А мені-то що робити? Як дітей ростити? На які гроші сім’ю годувати і одягати?
Фото ілюстративне – da4ka.
