– Моя рідна сестра пішла від свого чоловіка, тепер вже остаточно, – розповідає 30-річна Ніна. – Приїхала зі своїми дітьми до нашої матері з батьком, в їх двокімнатну квартиру. Подала на розлучення. Я їй кажу – ну і відразу на аліменти подавай, і на розділ майна спільного. Зрештою, кредит вони платили в шлюбі п’ять років, щось же Ярині має з цього належати?
– Так, щось точно має, звичайно. Вона ж теж має право на це майно.
– Ну ось! Адже їй зараз кожна копійка дорога. А вона мені заявляє, уявляєш – не збираюся я, мовляв, з ним нічого ділити. Нічого мені від нього не потрібно вже зовсім, бачити його більше не хочу, і взагалі – нерви мої мені дорожче.
У Ярини, сестри Ніни, двоє дітей – сини дев’яти і двох років. Ще з самого народження Ярина не працювала, забезпеченням сім’ї займався лише її чоловік-бізнесмен. Хоча з чоловіком ще з самого початку жили вони не дуже добре, а після народження другої дитини стало зовсім погано.
Ярина – людина м’яка і поступлива, в той час як її чоловік, навпаки – має дуже непростий харктер. Все повинно бути так, як він сказав, і не інакше.
Грошей Володя Ярині в руки не давав, в будинку хотів ідеального порядку і різноманітної їжі, ставився як до звичайної домогосподарки, міг спокійно зробити якесь негарне зауваження перед людьми.
– Не подобається щось тобі тут – двері там! – раз у раз повторював він Ярині. – Іди в велике життя, а я подивлюся, як у тебе це вийде, як ти сама без мене впораєшся з усім. Подивися на себе, кому ти потрібна? Все одно назад повернешся до мене.
Два тижні тому Ярина все ж таки зважилася піти від свого чоловіка остаточно. Поки чоловік був на роботі, вона зібрала в сумку найнеобхідніші на перших порах речі собі і дітям, викликала таксі і поїхала до батьків.
– Грошей у неї ні копійки! – розповідає Ніна. – Мама каже, аж до того, що за таксі платив батько. Звалилася батькам, як сніг на голову. Вони вже звикли жити удвох. Тато лягає рано, йому на роботу вставати, мама пізньої ночі. А тепер пізньої ночі неможна. Тільки в кухні на табуретці можна присісти. Ні вдень не прилягти, ні відпочити – в будинку тепер активна дворічна дитина.
Мало того, що батькам довелося грунтовно потіснитися, щоб усім вистачило місця в квартирі, так ще доведеться взяти Ярину і двох своїх малих онуків на повне утримання. По крайній мірі, на перший час. Ярина може, звичайно, знайти роботу, але з дітьми сидіти тоді буде нікому. Делегувати цей почесний обов’язок мамі? Мало їй проблем, так ще й це! ще їй в досить немолодлому віці дітей глядіти потрібно.
– Подавай на аліменти і поділи майно! – каже сестрі своїй Ніна. – Тобі зараз потрібні гроші, на твоїх руках залишилося двоє малих дітей. Що значить «Нерви дорожче»? Ти на матір з батьком лише розраховуєш? Вони взагалі тобі, дорослій жінці, теж не зобов’язані гроші на все давати.
Сперечатися з колишнім чоловіком за гроші Ярина, відверто кажучи, не хоче. Чоловік може сказати, щоб діти жили з ним, якщо вона не може їх забезпечити. Самі діти йому, якщо чесно, не особливо потрібні, це лише спосіб зробити докір колишній дружині. У Ярини практично нічого немає.
Що найдивніше, так це те, що батьки свою доньку Ярину підтримують в її небажанні сперечатися з майже вже колишнім чоловіком за гроші: «Нерви доньки для нас дорожче».
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – cookorama.
