Я давно вдова, свою єдину дочку ростила сама. Часом було ой як непросто, адже ми жили в селі. Особливо складними зими були, іноді снігу так намете, що аж під самі вікна.
Всі ці роки мені допомагав сусід Михайло, ми з його дружиною добре собі жили, от він на два двора і хазяйнував. Потім дочка моя вийшла заміж, стала жити в місті, а я вирішила закрити хату на замок і їхати на заробітки.
Потрапила я в Італію, стала працювати баданте, доглядати одну літню італійку.
Синьйора мені розповідала, що поки її чоловік жив, то вони собі так разом і трималися. А коли його не стало, вона зовсім з сил приупала, тоді вже її діти і найняли їй доглядальницю.
В Італії я була довгих 18 років, за цей час всього надивилася. Історій різних і від наших заробітчанок теж наслухалася.
За цей час мені вдалося непогано заробити, я дочці допомогла квартиру більшу купити, і собі будинок добряче підремонтувала.
Два роки тому я приїхала додому, почала жити колись звичним мені життям. І скажу чесно, перший час мені було дуже скучно, мене так тягнуло назад в Італію, що словами не передати.
Єдиний, з ким я спілкувалася в селі, був сусід Михайло. Його дружини, на жаль, не стало ще 8 років тому. Тепер він вдівець. Біля нього в хаті живе син з невісткою, але невістка трапилася не дуже привітна, все їй не так, ніхто вгодити не може.
Зблизилися ми з Михайлом так, що він зробив мені пропозицію жити з ним разом. Я не знала, як на це реагувати, тому сказала, що подумаю.
Обдумавши все добре, я погодилася, адже вдвох таки легше старість зустрічати. Навіть поговорити ввечері буде з ким. Та й Михайла я знаю все своє життя, чоловік він надійний.
В цій ситуації мене засмутила лише реакція моєї дочки, яка сказала, що вона проти того, щоб я з Михайлом розписувалася і його в свою хату приводила.
Не розумію, чому дочка така категорична? Я ж їй квартиру купила, у неї все добре, то чому і я не можу побути хоч на старість щасливою?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна