fbpx
Життєві історії
Дуже скоро Михайло покликав мене заміж. Весілля мало бути в серпні. Наші рідні почали готуватися до свята, замовили ресторан та запросили гостей. Але весілля не було, я стала дружиною без свята

Коли мені виповнилося 18 років я познайомилася з Михайлом. На той момент йому було 20 років, він щойно повернувся з армії, високий спортивний хлопець мені дуже подобався. Зав’язалися дружні стосунки, а потім ми стали зустрічатися. Мені здавалося, що ми дуже кохали один одного. Наші стосунки все міцнішали і ми вирішили одружитись.

Познайомилися з батьками і призначили весілля на кінець літа. Готуватися почали заздалегідь. Підібрали ресторан, закупили атрибутику весільну, домовилися з тамадою. Ми були по справжньому щасливі. Адже я скоро одягну цю заповітну весільну сукню. Всі з захопленням будуть на нас дивитися і говорити багато теплих і хороших слів. Але мабуть не склалося.

За місяць до весілля я зустріла Олексія і закохалася, по справжньому, з першого погляду. Він був старший за мене на десять років, розлучений і мав сина. Але це аж ніяк не впливало на мої почуття. Дуже довго думала, не знала, що мені робити. Як сказати Михайлу, що скажуть батьки, та й гості вже всі запрошені. Першій я вирішила все сказати мамі. Пояснивши ситуацію, мама не була в захваті, але переконувати мене змінити своє рішення вона не стала.

Не буду описувати як все це відбувалося, але ми все скасували. І весілля, і вінчання, і гостей. Хоча мама була проти мого нового обранця. Я її розумію, звичайно. Але це кохання. Я вийшла заміж за Олексія, без свята, без сукні, без вінчання. Але я щаслива. В шлюбі ми вже 12 років, у нас двоє прекрасних малюків. І тепер я точно знаю, що без кохання щастя не буде.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook