Після весілля чоловік забрав мене жити в село, до своїх батьків. Згодом одружився і молодший брат мого чоловіка, і теж привів свою дружину додому. Ми стали жити всі разом, великою, але не дуже дружньою родиною.
Будинок у свекрів був великий, ми всі в ньому вмістились. Дуже швидко я зрозуміла, що головний у них в сім’ї – свекор. Він був добрим господарем, в селі його поважали, бо бачили як він хазяйнує, але лише ми знали, якою ціною все це йому і нам дається.
Всі гроші, які у нас були, ми віддавали батьку, а він керував, що купувати, як ними розпорядитися і навіть хто і скільки має їсти. Я була молода, потрапила в чужу сім’ю, тому мовчала, бо думала, що воно так має бути.
Потім у нас з молодшою невісткою одночасно народилися діти. Свекор і тут взяв все під свій контроль, виплати, які ми отримували на дітей, він забирав і сам купував каші і підгузки для малюків, економлячи на всьому. Ми теж частенько недоїдали, про делікатеси і мови не могло бути, харчувалися ми в основному тим, що самі виростили на городі.
Жити в таких умовах було дуже важко, взимку свекор економив на опаленні, ми ходили одягнені в верхній одяг. В цій ситуації мене тішило лише одне – свекор моєму чоловікові і його брату на весілля подарував по земельній ділянці, на якій ми почали будувати будинок.
Свекор виділяв наші ж гроші лише на матеріали, а практично всю роботу робили ми самі, і пісок возили, і цемент мішали, і цеглу складали, інколи втомлювалися так, що словами не передати, але нас гріла думка, що ми будуємо своє і що скоро ми підемо від свекра.
Але сталося так, що чоловік втратив роботу, а я тоді ще в декреті сиділа, то ж гроші ми не приносили в спільний казан, і свекор виселив нас. В нашому будинку ще нічого не було, ми поселилися в підвалі. Та я раділа, бо це було краще, ніж свекром в одній хаті. Незабаром чоловік знайшов роботу, і вони з братом допомагаючи один одному, закінчили свої будинки.
З свекрами я перестала спілкуватися зовсім, бо зрозуміла, що в них дуже мало людяності. Ми вже майже десять років з ними не спілкуємося. Після виходу на пенсію свекор дуже опустився, ходить в лахміттях, одяг в дирах, хоча я знаю, що він отримує гарну пенсію.
Свекрусі він теж не довіряє, всі свої гроші він тримає в сейфі в своїй кімнаті, в яку нікого не пускає. Мені маму чоловіка дуже шкода, вона все життя жила як жебрачка коло небідного чоловіка. Я просто дивуюся, як вони стільки років прожили разом. З сватами свекор також не спілкується, але мої батьки цим не переймаються.
У мене таке враження, що мій свекор хоче жити 100 років, інакше для чого йому збирати ці багатства? Але нехай, це його життя, зараз ми живемо окремо і щасливі. От лише б мій чоловік з часом не став схожим на свого батька.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
