fbpx
Життєві історії
“Думай про дітей, а не про мужика!”: – Щось чоловіка твого не видно, – поцікавилася вона якось. – У місто поїхав? Він там один у тебе, чи що? Не боїшся? Заведе там кого-небудь собі, будеш знати

– Мама мені так і заявила: яке тобі, мовляв, зараз особисте життя, у тебе двоє дітей, про них думай! – засмучено ділиться тридцятирічна Ксенія. – Каже, треба, щоб їм краще було, а не мужику. Тягти малюків в таку духоту в місто з дачі, де свіже повітря і ягоди з грядки, тільки тому, що мужику щось там в голову стукнуло – це злoчин!

У Ксенії і її чоловіка двоє дітей півтора і чотирьох років. Діти далися їм непросто, після декількох років невдач і наполегливого ​​лікування. Проте врешті-решт все вийшло. Зараз в їх в сім’ї все добре. Ксенія вважає, що їй дуже пощастило з чоловіком: він і працює, і заробляє, і з дітьми ніколи допомогти не відмовляється, і претензій не пред’являє. Може і прибрати, і приготувати сам, ще й Ксенію з дітьми нагодувати.

З батьками у Ксенії відносини теж теплі і досить близькі.

Мама, Поліна Володимирівна, дуже любить дочку і онуків, і ратує за те, щоб малюки літо проводили на спеціально придбаній для цієї мети дачі. Там у них у них дійсно добре: сосни, гамак, пісочниця з чистим річковим піском, яку влаштував дідусь, ягоди та зелень з грядки, надувний басейн, свіже повітря.

Читайте також: ЩО ТАКЕ СEБOРEЯ ГОЛОВИ: ГОЛОВНІ СUМПТOМИ ТА ЧИ МОЖНА ВИЛIКYВАТИ

– Мама права! – кажуть Ксенії всі навколо. – У місті зараз дійсно важко навіть дорослим. Така спека! А на дачі просто казка. Навіщо мнчитися в крихітній квартирі на десятому поверсі без кондиціонера, коли є можливість відпочивати на природі, в тіні, серед зелені.

– Так-то воно так, – зітхає Ксенія. – Тільки чоловік теж вже злиться. Ми третій тиждень з дітьми у батьків, а він ну, він у мене – чоловік темпераментний!

– Ну нехай би приїжджав до вас за місто?

– Так він приїжджає, але тільки по суботах, кожен день по пробках не наїздишся, далеко і дорого. До того ж тут ми все в з дітьми в одній кімнаті, двері до ладу не закриваються, за перегородкою – мама, тато приїжджає, ще якісь гості. Не усамітнитися особливо. Чоловік каже, поїхали додому, я вже більше не можу. Цієї суботи налаштований відвезти нас в місто.

– А мама, значить, проти?

– Ага! Б’ється в істериці: думай, кричить, про дітей, а не про ну, ти розумієш. Каже, ви підлітки, чи що, вам по сімнадцять років? Ви перш за все тепер батьки! А чоловік твій, говорить, і взагалі ненормальний. Егоїст! Закортіло йому! Посоромився б.

Ксенія відчуває себе як ніби між двох вогнів: мама і чоловік мало не насгльно тягнуть її в різні боки. Ще й сусідка по ділянці мимохідь підлила масла у вогонь.

– Щось чоловіка твого не видно, – поцікавилася вона якось. – У місто поїхав? Він там один у тебе, чи що? Не боїшся? Заведе там кого-небудь собі, будеш знати.

Це сусідка ще не знає, що чоловік прямо говорить Ксенії про те, що йому некомфортно одному. Але мама до подібних аргументів, схоже, всерйоз не ставиться, і розмови про те, що молодий чоловік довго один не витримає, вважає нісенітницею і спекуляцією .

– Мам, ну нам з хлопцями треба додому! – умовляє Поліну Володимирівну Ксенія. – Треба прибрати там все, випрати. З чоловіком побути, врешті-решт.

– Чи не придурюєтеся ви! – відмахується мама. – Літо і так коротке, всього нічого! Потрібно використовувати можливість побути на повітрі, на сонці! А ви обидва ні про що думати не можете, крім як про лiжко. Тьху! Коли ти була маленькою, у мене були великі відпустки, і я завжди проводила з з тобою то на дачі, то на море. Тато ніколи слова не сказав, завжди був тільки «за»!

В суботу приїде чоловік Ксенії, і скандалу, здається, не уникнути.

– Може, тоді тобі залишити дітей мамі? – радить в близька подруга, яка в курсі ситуації. – Нехай сидить з ними на дачі, якщо так хоче.

– Ні, дітей не залишу точно! – зітхає Ксенія. – З двома такими маленькими одній мамі буде важкувато. Тим більше далеко від цивілізації. Мало що.

– А ти сама чого хочеш? Залишитися або виїхати?

– Чесно кажучи, не знаю. На дачі повітря, ягоди, надувний басейн. У місті старший буде по півдня дивитися мультики, поки я з молодшим. Тут простіше, звичайно, і мама допомагає – на ній весь побут. Вона і готує, і прибирає. Я тільки з дітьми.

– А чоловік?

– У тому-то й справа – чоловік. Самій мені, може, і не треба ніякого iнтuму – з двома погодками за день так набігає, що ні до чого. Але чоловікові треба, я це розумію і ніколи не відмовляю. Не знаю, що робити, чесно кажучи. Їхати, наплювати на дачу і свіже повітря? З мамою лaятися не хочеться. Залишатися? А раптом що, потім себе не прощу.

Може бути, дійсно неправильно з боку дружини залишати чоловіка одного так надовго? Чоловікам це дійсно не під силу? Або це примха, і хороший батько в такій ситуації буде думати про дітей?

Джерело.

Related Post