Ми з дружиною живемо разом вже багато років. У нас було все – від бідності до повної забезпеченості. Зараз ми живемо дуже добре, у нас є все, що потрібно, але моя дружина і далі поводить себе так, ніби ми ледве зводимо кінці з кінцями.
Розповім трохи про себе і нашої сім’ї, щоб було зрозуміло, звідки витоки проблеми. Мене звуть Іван, мені 52 роки, я – колишній військовий, зараз успішний бізнесмен. З дружиною ми знайомі ще зі школи, колись ми жили по сусідству. Жили бідно, обоє з робочих сімей, про розкоші й гадки не мали. Одружилися, перспективи – туманні. Я вирішив стати військовим – непоганий заробіток, житло, одним словом, забезпечення усім. Нам пощастило, ми з дружиною багато років прожили в Німеччині.
Я завжди на службі, чужі люди навколо. Але дружина швидко освоїлася, відразу потягнулася до німкень, завела дружбу з багатьма з них, стала переймати їхній спосіб життя, розважливість, економію. Я це підтримував, економія насправді була істотна, а господарство зразкове. Потім ми повернулися додому, а тут розруха, зарплату не платили місяцями. Дружина навіть хотіла розлучитися, такою разючою була різниця в рівнях життя.
Я і сам розумів, що з мене поганий годувальник. Тоді я пообіцяв їй обов’язково за десять років досягти успіху, стати забезпеченим. Написав рапорт про звільнення, зайнявся бізнесом.
Спочатку було дуже важко, грошей сильно не вистачало, і тоді німецька ощадливість дружини дуже виручала! Вона могла буквально з нічого накрити смачний стіл, зшити собі і дітям одяг, знайти щось гарне в магазині за дуже вигідними цінами. Згодом, як я і обіцяв, справи пішли в гору, бізнес розкрутився, я став поважною і відомою людиною в місті.
Новий соціальний статус вимагав іншого способу життя, ми повинні були відповідати своєму становищу. Ми змінили квартиру, купили машину преміум-класу, наші доньки поїхали в Австрію вчитися. У нас все чудово. Живи та радій! Якщо б не одне але.
Дружина ніяк не може відійти від колишнього життя, економить буквально на всьому, хоча грошей стало багато. Наприклад, вона часто купує продукти зі знижкою, буває, що навіть протерміновані. Я намагаюся привчити її купувати тільки найякісніші продукти, адже зараз ми можемо собі це дозволити. Але дружина вперто шукає знижки і дешеві продукти.
Пішли якось в ресторан, так вона меню вголос читала з права наліво, починаючи з цінника, і при цьому голосно коментувала!
А останній випадок взагалі мені дуже не сподобався. Наші друзі запросили нас в заміський клуб відпочити. Так дружина набрала з собою консервів, щоб там не витрачати гроші на ресторан.
Стриже мене сама, виходить не дуже гарно, зате безкоштовно! Дружинам друзів розповідає, як економить на комунальних послугах, носить, вибачте, колготки роками, купує мені шкарпетки в секондхенді і вибирає продукти в дисконт-магазинах. Всі ошелешені її щирими розповідями.
Ні, звичайно, ми не народилися із золотою ложкою в роті, довелося сьорбнути бідності, але зараз усе змінилося! Як пояснити дружині, що пора припинити економити, і що мені соромно за її поведінку? Навіть не знаю, що робити.
Фото ілюстративне – mygane.